Дата виходу проекту відбулася 21 червня 2012 року. Трохи менше десяти років тому команда з усього пари людей розробників під назвою Joymaster, поступово випускала свій проект на різних геймерських платформах. Таким чином реліз відеогра отримала на Microsoft Windows, після чого була перенесена на OSX і Linux. Далі підтримку отримала Nintendo Switch від компанії Nintendo. Крім того, спеціальне видання Oniken: Unstoppable Edition отримало порт на Xbox консолі, зокрема Xbox One. Вашій увазі пропонується огляд на Oniken, проект в жанрах side-scroller / action / platform, з розбором плюсів і мінусів даної відеоігри.
Що ж, приступимо до аналізу даного творіння. Що ми знаємо про сайд-скроллер платформери? Зазвичай, вони повинні поєднувати в собі захоплюючий і красивий дизайн рівнів і локацій, а також вельми жорсткий і складний контроль власного протагоніста. Прикладом подібних відмінних ігор можна назвати Celeste або Mega Man X. Явно позитивними аспектами таких ігор стає продумане довкілля, як в дизайнерському, так і в геймплейному елементах. Крім того, потрібно максимізувати підконтрольність героя і відточити загальне управління персонажем. Саме ці чинники гарантують отримання повного спектру емоцій і задоволення у геймерів. Скажімо прямо Oniken не найкращий представник свого жанру, але давайте ж розкладемо факти по поличках.
Незважаючи на те, що проект був випущений в 2012 році, з першого погляду на гру, насилу віриться, що це не якийсь "пережиток минулого" з розряду ігор для платформи NES. Вся дизайнерська складова гри представлена в 8-и бітній графічної стилістиці. Колірна палітра графічної складової обмежена, а фальшиві дефекти на екрані під час завантаження, ще більше доповнюють ретро-стилістику даного проекту. Але, присутні в грі і графічні нововведення, які були недоступні на старих ігрових платформах. Таким невеликим нюансом можна назвати ефект parallax, який можна споглядати в даній грі на всіх "задниках". На платформі NES такий ефект був абсолютно неможливий.
Прикрим нюансом Oniken є те, що автори гри вирішили занадто точно відобразити стилістику і механіку "старої школи" ігор. Таким чином гравцеві досить часто доведеться боротися з керуванням власним персонажем. Незважаючи на те, що набір інструментів контролю до банальності простий: одна кнопка - для стрибка, інша - для атаки, третя - відповідає за пересування, суто системні аспекти траєкторії пересування головного героя сильно псують відчуття в процесі геймплея.
Додаткового дискомфорту в процесі проходження доставляють вороги. І це зовсім не та реалізація задумки розробників, яка повинна була б привносити в гру інтерес. Деякі зустрічі з противниками надмірно складні не в плані подолання самого ворога, а в плані їх механічного аспекту. Наприклад: деякі автоматичні турелі знаходяться занадто високо і дістатися до них стає дуже складно. Різниця в кілька екранних пікселів, безсумнівно приведе до провалу. Інші ж вороги, наприклад певний тип воїнів, може завдати колосальної шкоди лише одним торканням. Окремий вид піхотинців може з'явиться з-за краю екрану на запаморочливій швидкості і, якщо гравець завідомо не знає, що станеться в наступний момент, ухилитися від їх атаки майже неможливо фізично. Все це виглядає зовсім не як рівень складності "хардкор", а швидше, як прикра недоробка авторів Oniken.
Іронічним є той факт, що на відміну від стандартних бійців і зустрічних ворогів на локаціях, битви з босами залишають зовсім інші відчуття у геймера. Фінальні противники на тій чи іншій локації дійсно різноманітні. Відрізняються як зовнішнім виглядом, так і методом ведення бою, вміннями і прийомами. Але, навіть не дивлячись на незграбне управління протагоністом, боротися з босами куди легше, ніж з рядовими супротивниками. Все тому, що в такому випадку проти Вас лише один ворог і через пару невдалих спроб або навіть декількох хвилин, проведених в сутичці, геймер вже вивчить тактику, а також стратегію поведінки опонента. Самі ж бої не можна назвати складними, ухиляйся від атак і наноси удари. Все до банальності просто і відверто "на любителя".
Що ж стосується самої історії і того, ким є ці рядові противники і боси. Геймер бере під контроль найманого вбивцю-ніндзя по імені Заку. Останній був покликаним генералом опору, для боротьби з кібернетичної армією супротивників. Сюжет розповість історію, яка розгортається в пост апокаліптичному світі. У ньому група бійців опору, до якої і приєднується наш герой, веде війну проти кібернетичної армії, під однойменною назвою Онікєн.
Головний герой в своєму арсеналі має лише меч і часом може знайти кілька гранат. Саме з такою зброєю доведеться протистояти кібернетичної армії майбутнього. Проте, основну зброю Заку можна покращувати. Таким чином модернізуючи свій меч, Ви зможете підвищувати його характеристики і навіть оснастити властивістю атакувати ворогів на відстані. Цей елемент не тільки істотно допомагає в винищуванні супротивників, але і привносить елемент драйвовості в будь-яку битву. Гранати ж використовуються переважно для того, щоб ліквідувати ворогів, які розташовані на важкодоступних платформах або уступах. Деяке розташування супротивників встановлено зі стратегічної точки зору і таких опонентів важко буде дістати звичайними атаками холодної зброї. Рівні не мають розмаїття і кожен з них поділений на три сегменти. Якщо Ви помрете на полі бою, зможете завантажити автозбереження з початку нового сегмента, але, якщо ж геймер витратить усі свої "життя", доведеться проходити цілком весь рівень з самого початку. В процесі гри, Ви не побачите надто складних локацій. Так чи інакше за пару спроб проходження геймер вже зможе запам'ятати всі аспекти оточення, розстановку ворогів на карті (які постійно знаходяться в одному і тому ж місці) і стратегічні точки на платформах. Звичайні битви з супротивниками розбавлені деякими інтерактивними діями. Таким чином на одній з локацій герой може методично знищувати ворожих солдатів, а на інший мчати на водному мотоциклі.
Очевидним плюсом гри є її звуковий супровід. Як загальний саундтрек, так і звукові ефекти ідеально підходять під стилістику проекту і підкреслюють все те, що геймер бачить перед собою на екрані. Музичний супровід абсолютно чітко передає відчуття атмосфери 80-х років і занурення в ігри "старої школи". Все, що чує геймер - зроблено або синтезовано в дуже простій формі, компоновка декількох мелодій і нот. Проте, на ділі ж звуковий супровід звучить "соковито" і безсумнівно підтримує загальну стилістику проекту.
Що ж ми маємо в підсумку? Гра Oniken робить дуже багато "правильних" речей, які притаманні жанру проекту, його стилістиці і в бажанні авторів зробити своє творіння в стилістиці "старої школи", тут звичайно ж вони досягли успіху. Проте, коли справа доходить до важливих речей в плані ігрових розробок - починають виникати проблеми. Сюжетна історія - типова і відверто нудна, протагоніст один із сотні таких же героїв, який нічим не запам'ятовується. Управління гри залишає бажати кращого. В процесі проходження гри, у геймера рано чи пізно складеться думка про те, що він веде бій на два фронти. З одного боку - запрограмований штучний інтелект атакує головного героя, з іншого - безпосередньо людина в процесі гри веде "бій" з системою контролю своїм персонажем. І не завжди відомо, хто приносить більше морального і фізичного дискомфорту - намальовані противники або недоробки розробників проекту. Незважаючи на всі жанрові та дизайнерські (графічні) плюси, мало хто захоче на довго занурюватися в гру, в яку просто не цікаво грати. Битви з босами - це ті короткі епізоди, які є проблиском у темряві. Вони можуть на кілька хвилин розбавити загальну монотонність сюжетної кампанії і в цілому розважити гравця, на шляху до фінальних титрів. Але, платформер не той жанр, а Oniken не та гра, яка може "вивезти" на одних лише сутичках з босами. Якщо ж Ви щирий фанат платформер і любитель "старої школи", можете випробувати проект. Як говориться: "На смак і колір - фломастери різні". Але, якщо Ви звичайний геймер, який вирішив випробувати щось нове для себе, то починати потрібно з більш продуманих і успішних проектів, інакше можете розчаруватися в жанрі, спочатку зробивши крок у неправильному напрямку. Гра не рекомендується широкому загалу і з побоюванням рекомендується істинними фанатам подібних проектів.
- непогане наслідування "старої школи"
- цікаві битви з босами
- хороший саундтрек
- банальна сюжетна складова
- нудні і одноманітні бої
- відверті проблеми з управлінням
Коментарі