Давайте подумаємо, що в наш час є запорукою хорошої гри на "витривалість" геймера? Першорядним аспектом є правильне співвідношення ризику гравця і винагороди за пройдені випробування. Подібна схема працює в багатьох іграх і дає прекрасні результати у вигляді інтересу гравців до проекту. Тим не менш, не завжди і не у всіх проектах те, що добре виглядає "на папері", спрацює і на практиці. Дана відеогра, на жаль, є яскравим прикладом того, як навіть перевірена і добре працююча формула в дев'яноста відсотках випадків, може дати збій на одному певному продукті.
Почнемо з узагальнених деталей. Гра була розроблена студією Still Running у співпраці в Marge Games. Після релізу, відеогра стала доступна на всіх популярних ігрових платформах, серед яких такі найменування як PS4 (PlayStation 4), Xbox (Xbox One), а також стаціонарні РС з операційною системою Microsoft Windows. Крім цього, гра доступна і для власників Nintendo Switch від компанії Nintendo. Жанрова приналежність проекту увібрала в себе елементи RPG і ARPG, з домішкою action / adventure складових. Сьогодні ми проведемо огляд Morbid: The Seven Acolytes, розберемо чому проходження мало чим порадує геймерів і опишемо що, на наш погляд, автори гри могли зробити краще. Нагадаємо, що дата виходу проекту відбулася 3 грудня 2020 року. І списати недоліки на застарілі тенденції - не представляється можливим.
Почнемо з того, на чому акцентує увагу сама гра, вже в перші півгодини проходження з'являються проблеми з бойовою системою. Дана гра, побудована іншим чином, ніж схожі souls-like проекти. В першу чергу відрізняє її ізометрична камера, яка змушує геймера дивитися на свого підопічного зверху вниз, а також піксельна графіка. Дані фактори - лише перші, які кидаються в очі гравцеві. Задумка ігрового процесу в цілому - підходить як для жанру, так і для типу гри. Геймеру належить взяти під свій контроль персонажа на ім'я Страйвер. Протагоніст є останнім з воїнів древнього і могутнього ордену Діброма. Саме він - остання надія земель, які називають Морнія, герой, який повинен убити всіх "Сімох" послушників зла, щоб запанував мир на землях Морнії. Задумка не нова, але відмінно вписується в контекст подібних відеоігор.
Наш підопічний може управлятися з різного роду зброєю, як ближнього, так і дальнього бою, виконувати силові і звичайні атаки, ухилятися або спрінтувати, блокувати удари і крастися непомітно. Кожне з дій персонажа витрачає лічильник витривалості і, якщо той впаде до мінімуму, доведеться перепочити. Проте, Стаміна відновлюється досить швидко і занадто довго нарізати кола навколо свого супротивника не доведеться. Крім того, поки відновлюється витривалість, герой може скористатися припарками і зіллям для відновлення свого запасу здоров'я. За кожного поваленого ворога, Вам будуть нараховуватися очки досвіду, крім того, Ви можете отримати їх і за виконання побічних завдань. Після того, як персонаж підвищить свій рівень, йому дадуть одне очко умінь. Останнє можна витратити, щоб поліпшити одне з декількох божественних благословень, які пасивним чином дають бонуси головному герою. Крім того, покращувати протагоніст, може і своє озброєння. Для цього гравцеві знадобиться знайти руни в ході своїх подорожей і інкрустувати ними меч або будь-яке інше доступне для цього спорядження.
Перше своє розчарування гравець зустрічає вже в першій же сутичці з противником. Все тому, що битви з ворогами дуже повільні і повторювані. У більшості випадків, Вам доведеться бити, відходити або ухилятися, знову бити і так поки ворог не впаде. Поєдинки ніколи не обертаються несподіваними подіями, не кажучи вже про якісь божевільні сутички. Замість цього, гравцеві належить використовувати завчену послідовність клавіш для випаду і відступу. Завжди, коли обидва супротивники починають атакувати один одного - їх атаки завершуються. Це означає, що головний герой не зможе припинити атаку ворога, вміло використавши навик або силовий випад. Єдиний вірний спосіб не отримати пошкоджень в ході битви - вчасно відходити на безпечну відстань. Крім того, дійсно сильних супротивників в грі - не так вже й багато. Не часто Ви зможете зустріти монстра, на вбивство якого знадобиться дві або більше комбінацій. А найбільш дрібні чудовиська, так і зовсім вбиваються за один силовий удар. Крім того, якщо наблизитися непомітно до опонента, Ви отримаєте додатковий бонус до своєї атаки, але це абсолютно не має сенсу, коли вороги і так вмирають від одного дотику клинка. Битви з босами не змінюють загальну формулу бою. Єдине, що відрізняє сутичку з босом і звичайним противником - набагато більший запас здоров'я і потреба частіше в ході битви, шукати "кишені" і укриття, щоб відновити витривалість.
Хоч гра Morbid: The Seven Acolytes очевидно відсилається на проекти souls-like, але заглянувши глибше, приходить розуміння, що автори лише поверхово намагаються наслідувати жанру. Наприклад, гра абсолютно не примушує геймера переживати про смерть свого підопічного. Вся справа в тому, що навіть після смерті, гравець дивним чином не втрачає нічого, крім кількох хвилин свого реального часу, щоб дістатися від останньої точки збереження до місця загибелі. Ні речі, ні досвід, ні інші "фішки" не втрачаються і загибель героя на полі бою стає на стільки буденною, а також "не серйозною", що пропадає будь-відчуття переживання за свого протагоніста. Через подібного роду механізм смерті та її наслідків, гру можна пройти буквально "забігом" від одного святилища (точки збереження) до іншого. Просто бігти вперед поки не закінчиться запас здоров'я від попутних ударів, а після продовжити марафон з останнього чек-поінту, до якого встиг добігти геймер.
Проте, є і позитивні моменти в даному проекті. Коли справа стосується історії і розповіді - гра почуває себе куди як краще. Неозброєним поглядом легко помітити, що автори і розробники відмінно провели час і продемонстрували свою фантазію, в плані створення бестіарію і ворогів, для нашого підопічного. Крім того, записки, книги і кодекси, дозволяють трохи глибше пізнати фонову історію світу і те, що відбувається за полями битви. Нагадаємо, що проходження гри займе близько десяти годин реального часу. Хоч і загальна наявність фонової історії і записок про неї - розбавляє відверто погані битви з противником, але тих матеріалів, які доступні геймеру, явно недостатньо, щоб скласти більш детальну картину про світ. В десять годині геймплея, можна було б додати і побільше текстової інформації. Якщо передавати сюжет в двох словах, то це історія про сім звичайних жителів Морнії, які через нещастя в своєму житті, віддали свою душу під владу злісних демонів, які вторглися на їх землі. А тепер герою належить очистити світ від одержимих.
Що ж стосується візуальної складової. Піксельна графіка - очевидно пішла на користь проекту. Дана стилістика відмінно підходить похмурій тематиці гри і найкращим чином відображає світ, охоплений злими силами. Дизайн як головного героя, так і неігрових персонажів, а також противників - хороший, а соковиті і яскраві бризки крові і плями на землі - радують око кожного разу після вбивства ворогів. Тим не менше, кілька разів за гру, можна зловити себе на думці, що дизайн того чи іншого противника міг би бути трохи більш детальним. Звучить гра під стать графічного стилю і готичні саундтреки відмінно передають загальний тон навколишнього світу. Така розкіш як озвучені діалоги - не з`явилася в грі. Проте, з урахуванням того, що загальна кількість неігрових персонажів, з якими взагалі можна зав'язати діалог, ледве доходить до десятка, не дивно, що репліки не мають звукового супроводу.
Підсумуємо. На жаль, Morbid: The Seven Acolytes - це проект, який на своєму прикладі довів, що робочі формули, якими б вони не були, працюють не скрізь і не завжди. У прагненні повторити souls-like проекти, в новій обгортці, розробникам вдалося зробити лише привабливу обгортку. І якщо історія і може викликати хоч якусь іскру інтересу у геймера, то ігровий процес геть відбиває бажання дізнатися її розв'язку. Все, що підконтрольне геймеру під час проходження гри - відштовхує. Це і нудні бої, і однотипна анімація, і навіть швидкість пересування персонажа, яка буквально змушує витрачати витривалість, просто щоб пересуватися трохи швидше пораненої черепахи. Дану гру можна порекомендувати любителям souls-like проектів, для перевірки своєї нервової системи, але лише в тому випадку, якщо перевіряти її на "протистояння нудьзі".
- автентична піксельна графіка
- непоганий і тематичний саундтрек
- погана бойова система
- мізерна загальна історія світу
- заїжджена глобальна проблема
- банальна скучність ігрового процесу
Коментарі