Days Gone - остання гра від Sony SIE Bend Studio (відповідає за серію Siphon Filter) розгортається на красивій сільській місцевості на північному заході Тихого Океану після поширення вірусу, що перетворює жертви в абсолютно не таких зомбі, яких ми вже бачили у фільмі Денні Бойла "28 днів потому / 28 Days Later" (2002). Ті люди, що ще залишилися в живих, або ховаються в параноїдальних спільнотах, або переміщуються від однієї області до іншої, вбиваючи на своєму шляху заражених Фрікерів.
Головний герой Дікон Сент-Джон - байкер, який виконує завдання для цих вразливих спільнот, знищуючи монстрів і злодіїв, а також сумує через втрату своєї дружини Сари - ботаніка, яка приїхала в цей район, щоб вивчати життя рослин до пандемії, і в кінцевому підсумку закохалася в нашого похмурого героя. На початку гри вона серйозно поранена і транспортована по повітрю в медичний намет, який пізніше наповнюють заражені люди. Тепер єдиний друг Дікона - це Бухар, відмінною рисою якого є лиса, татуйована голова.
Мотоцикл головного героя - Ваш постійний компаньйон, він добре піддається управлінню і прекрасно відчувається, особливо після декількох поліпшень і доповнень, що підвищують кількість азоту. Дрейфувати дуже прикольно, так само як і переїжджати обрив на дорозі. Sony Bend приділили багато часу цій частині геймплею у грі, де головна увага приділяється саме їзді.
Історія, проте, здається несуттєвою. Існує божевільний культ смертників і неясна урядова установа, з якою доводиться мати справу, а також питання про справжню долю Сари, але ці кліше поховані під постійним, взаємопов'язаним рядом завдань та квестів. Всі персонажі, яких Ви зустрічаєте, вирізані з одного і того ж архетипу, присутніх в багатьох творах про виживання, і це обмежує емоційний діапазон оповіді.
У роликах персонажі або байдуже сердиті, або байдуже меланхолійні. Ні моментів дотепності або подиву, нема нічого, що можна було б протиставити всепроникному мороку і бійкам, і немає нічого еквівалентного прекрасному моменту у The Last of Us, коли Еллі вперше бачить жирафів. Справді, сюжет, що включає небажані батьківські відносини Дікона з дівчиною, яка схожа на Еллі, підкреслює, наскільки обмежена палітра оповідання в Days Gone.
Все це підходить для гри, яка прагне бути схожою на бойовик-блокбастер, але Days Gone явно хоче, щоб ми емоційно взаємодіяли з Діконом та спільнотами, що вижили. Грі цього досягти не вдається. Ми ніби як повинні піклуватися про цих людей, але всі вони неприємні, а їх образи швидко забуваються. Ми проводимо перші 10 годин гри, майже нічого не знаючи про них. Чому Дікон такий відданий Бухарю? Що вони зробили разом, щоб створити цей зв'язок? З таким ім'ям, як Бухар, як ми взагалі можемо сприймати цього персонажа всерйоз?
Роман між Діконом і Сарою також непереконливий. Чому ця культурна і освічена вчена закохалася в нехитрого односкладового чоловіка в брудній бейсболці? Для двадцятигодинної історії авторам недостатньо просто сказати: "Агов, протилежності притягуються".
Центральний цикл геймплея може здатися знайомим. Ви виконуєте місії, їздите в певні місця і стріляєте. Виконання цих завдань відкриває карту і дає Вам можливість заробляти гроші, які Ви можете використовувати, щоб купити кращу зброю і модернізувати свій мотоцикл. Ви також покращуєте дерево навичок з трьома гілками, прокачуєте свої навички поводження зі зброєю, здатність боротися і добувати їжу. Ви досліджуєте ландшафт, підбираєте випадкові побічні квести, робите набіги на розбійницькі табори, відкриваєте точки швидкого пересування і полюєте на тварин заради м'яса і шкури. Геймплей буде настільки знайомий шанувальникам ігор Ubisoft з відкритим світом, що Ви подумаєте, що це Far Cry 5.5 або Assassin's Creed: Armageddon.
Система крафту в Days Gone заснована на тому, що знайдені об'єкти об'єднуються з іншими, і можна отримати нову зброю, комбінуючи разом, наприклад, биту з лезом пилки, щоб вбивати ворога одним ударом. У грі вигідно інвестувати в створення правильної зброї, яка ефективна в ближньому бою, а не просто добре стріляє.
Більшість боїв ведеться проти банд і невеликих груп інфікованих цивільних осіб, але є також натовпи Фрікерів, хоча вони відіграють меншу роль, ніж припускають трейлери. Протягом більшої частини гри їх можна уникнути, але пізніше, з поліпшеними навичками і зброєю, їх варто пошукати: сутички з ними - це грандіозне заняття, що вимагає навичок розвідки, планування і використання навколишнього світу. Направляти десятки Фрікерів прямо до вибухаючого танкера - це руйнівне видовище, з яким можуть змагатися лише деякі гри.
Як будь-який хороший байкер, Дікон постійно вдосконалює свій байк, покращуючи такі речі, як швидкість, довговічність, запас палива, зберігання боєприпасів і багато іншого. Все це необов'язково, але Days Gone насправді не дає Вам зрозуміти, наскільки важливо приділяти увагу підвищенню швидкості та зменшення витрат палива. Нехтуючи оновленнями першу частину гри, Ви дійсно поплатитеся за це часом, витраченим на полювання за паливними баками пішки, також місії з пошуку нагород будуть даватися набагато складніше. Оновлення цих показників на ранніх етапах життєво важливо. На жаль, в грі немає якогось рідкісного або крутого апгрейда, який дав би більший стимул для дослідження.
Це стосується і численних місій, які можна відшукати у відкритому світі. Вистежування контрольних точок NERO для отримання істотних поліпшень Ваших різних характеристик - здоров'я, витривалості і зосередженості - є трудомістким, тому що завжди потрібні сили для правильного проникнення. Це означає, що потрібно прочесати область, щоб знайти бензобак для заповнення генератора, іноді замінити перегорілий запобіжник, а потім повторити це все ще пару раз. Це не є хорошим знаком, коли Ви чуєте фразу Вашого персонажа про повторення ігрової механіки - це говорить про те, що розробники відмінно знають, що вони зіграли свою карту занадто багато раз. У деяких моментах Дікон зауважує: "Добре, дай вгадаю: не вистачає палива, ну звичайно!". "Який дотепний жарт!" - подумаєте Ви, виконуючи ту ж саму процедуру у восьмий раз.
В інших місцях по всьому Орегону розкидані десятки гнізд Фрікерів, які Days Gone переконує Вас атакувати, блокуючи швидке переміщення на певних заражених маршрутах до тих пір, доки вони не будуть зачищені. Спочатку це приносить задоволення - неймовірне полегшення, коли їдеш по пустельній трасі, - але в кінцевому підсумку величезна кількість гнізд без будь-якого реального відчуття різноманітності змушує втратити інтерес. У певний момент швидше просто проїхати повз гнізда, ніж пробиватися крізь них.
Повторюваність погіршується крихким байком Дікона, якому завдається серйозної шкоди в результаті контакту практично з будь-яким об'єктом, включаючи, на жаль, самих Фрікерів. Хоча відчуття уразливості і терміновості, які привнесла ця механіка, додають якоїсь родзинки, особливо в моменти божевільної погоні. Але коли байк виявляється майже з порожнім баком або зламаний, а Вам тільки потрібно дістатися від точки А до точки Б, пошук запчастин для ремонту починає дійсно дратувати. Наприклад, у GTA V автомобілі можуть отримати нереалістичні пошкодження, перш ніж вони будуть світитися і вибухнуть. Тепер уявіть собі, що Ви не можете просто взяти іншу машину, коли Ваша зламається, а Вам потрібно їхати, і швидко. Є щось недоречне у тому, що крутий байкер з відмінним байком їде повільно і обережно, щоб не подряпати фарбу.
Під час проходження помітні провали частоти кадрів при грі на PS4 Pro в якості 1080p, а іноді об'єкти (або цілі райони) з'являються і зникають. Перша проблема викликає найбільшу тривогу, коли Ви їдете на своєму мотоциклі, і Days Gone на мить зупиняється, ніби щосили намагаючись не відставати. У цьому немає нічого страшного, але це було постійне нагадування про те, що все не так гладко, як повинно бути.
Є також динамічні події, які розігруються по всьому світу. Хоча вони не такі цікаві, як, скажімо, зіткнення у Red Dead Redemption 2, випадкові і несподівані ситуації з порятунком заручників або пастками, з яких потрібно втекти виявилися досить цікавими. Як правило, Ви можете просто сісти на свій байк і поїхати, якщо не хочете цим займатися, але ці події якимось чином допомагають забути про блідість решти відкритого світу.
Світ Days Gone, безумовно, потребує великої кількості персонажів. Хоча він досить гарний і повний густого лісу, звивистих доріг і засніжених гір, якщо Ви придивитесь, він також не дуже різноманітний, різні області важко відрізнити одну від одної. Його занедбані будівлі нудні, здається, що вони існують просто для розміщення ресурсів. Хто тут жив і що з ними сталося? Вони не залишили після себе ніяких слідів, крім рідкісних записок.
Одним словом, нудно. Серія занедбаних машин, тунелів, порожніх будинків на тлі сірого неба. Зрозуміло, що це постапокаліптична обстановка, але через брак оповідання про навколишнє середовище хочеться отримати щось більше. У грі йдеться, що це був світ, в якому колись жили, але його нудні інтер'єри і безплідні екстер'єри безумовно такими не відчуваються.
Навіть райони, населені людьми, такі як табори, здаються безликими. Коли NPC говорить якусь фразу, то Ви її, швидше за все, вже чули раніше і не один раз, і, хоча є необов'язкові розмови з різними механіками / кухарями / колекціонерами табору, Ви виявите, що існує дуже мало причин, щоб залишитися і послухати їх. Знову ж, частиною проблеми тут є надзвичайна серйозність - невеликий гумор або почуття божевілля (в кінці кінців, це зомбі-апокаліпсис) могли б хоч трохи, але виправити становище.
Під час місій покажчики рівня палива і пошкоджень Вашого байка - зазвичай життєво важливі речі, за якими потрібно стежити - часто зникають, як і солдати NERO в дослідницькій області, яку Ви тільки що закінчили розвідувати. Це невеликі мінуси, але вони порушують загальну атмосферу.
Хотілося б, щоб саундтрек був більш сфокусований на рок-музику, щоб дійсно завершити байкерську атмосферу. Замість цього, все, що Дікон слухає - радіостанції різних таборів і радіодзвінки від Ваших друзів. Також існує ряд проблем зі звуком, починаючи від повних провалів діалогу до проблем із синхронізацією.
Гра Days Gone - це не оригінальна, але приємна пригода з красивим оточенням, що використовує штучний інтелект і фізику для створення захоплюючих моментів і відмінної розваги. Але його історія про те, що людство бореться за відтворення суспільства після кінця світу, до болю знайома, романтична лінія безсистемно структурована і недостатньо прописана, а персонажі занадто зайняті тим, що називають одне одного ідіотами, щоб сказати або зробити щось оригінальне, мотивуюче або глибоке. Це гра веселощів і люті - часом вона хвилююча, але все одно швидко забувається.
- захоплюючі сутички з ордами фрікерів
- добре опрацьована механіка їзди на мотоциклі
- сухий і не захоплюючий сюжет
- постійне повторення місій
- присутні деякі проблеми з продуктивністю
- погано прописані персонажі, особливо людські антагоністи
Коментарі