Розробники з White Rabbit в кооперації з Adult Swim Games вирішили випустити в світ хардкор souls-like проект. За основу взяли жанр platform, об'єднали з pixel art стилістикою і викотили в світ подобу metroidvania. Відеогра з елементами action, adventure і RPG поширилася по ігрових платформах PlayStation 4 і Microsoft Windows. Проте, незабаром, огляд гравців як PS4, так і PC платформ зійшовся на думці про те, що гра Death's Gambit стала відвертим розчаруванням. Дата виходу проекту відбулося 14 серпня 2018 року. Відеогра подавала великі надії в предрелізному продакшені, але саме проходження гри, гравців не сильно порадувало. Деякі говорили про те, що гра їх відверто розчарувала. Давайте ж разом розберемося в тому, що саме задумували автори, яким проект вийшов у підсумку і чому заслужив настільки невтішні відгуки.
Відомо, що розробники заявляли про те, що гра буде комбінацією з двох популярних ігор і жанрів. Таким чином взявши за основу дизайн Castelvania і вписавши його в складність і вимогливість геймплея від Dark Souls і souls-like ігор, розробники сподівалися досягти золотої середини і балансу, властивого іграм "старої школи". Ця комбінація повинна була змусити фанатів обох ігор полюбити їх творіння, але щось пішло не так. На жаль, як розробників, так і гравців, творіння не змогло викликати належного ажіотажу і реалізувати всі поставлені перед ним завдання і цілі. Незважаючи на те, що в цілому зовнішній вигляд проекту досить-таки непоганий, в цілому геймплейний процес збиває з пантелику і засмучує. Останній фактор, хоч і властивий іграм за типом Dark Souls і Bloodborne, але у випадку з Death's Gambit грає проти самого проекту. Незважаючи на пік популярності 2D платформерів і їх перевидань в рік виходу гри, розробникам не вдалося "осідлати" хвилю популярності і просунути своє творіння в маси.
Почнемо з сюжету. Історія гри розповість про готичні-хоррор пригоди. Протагоністом стає персонаж на ім'я Сорун. Його повернула до життя сама Смерть і тепер Сорун лицар-нежить. В ході нескінченних воєн на Землі, безсмертні монстри і армії розорили королівство, і тепер Сорун не зможе упокоїтися з миром до тих пір, поки не вижене безсмертних монстрів з володінь людей. Йому належить пройти не мало випробувань, подолати величезну кількість ворогів, і все для того, щоб відновити крихкий баланс життя і смерті в світі. Сама історія про героя, що рятує світ - не нова, але, у випадку з Death's Gambit подана в незвичайній обгортці, що так чи інакше розігріває інтерес геймера до сюжету і подій, що відбуваються на екрані.
Оповідання історії світу і сюжетної кампанії сприймається легко. Це той випадок, коли історія відкривається тому, хто дійсно хоче дізнатися про неї. Безліч діалогів, кат-сцен і записок розповідають про все, що відбувається навколо персонажа і світі в цілому. Зібрати пазл в одну картину не складно. В процесі проходження, гравець дізнається не тільки про події нинішніх днів. У своїх снах протагоніст бачить своє минуле, а користувачеві надається можливість краще пізнати свого підопічного, його історію життя і мотиви. Іноді, не зовсім зрозуміло, те що показується на екрані відбувається в реальному часі, або це погляд у майбутнє. Таким чином авторам гри часом вдається зацікавити спостерігача. В цілому - гра створює жахливу атмосферу і з кожним новим поворотом подій, все більше нагнітається напруга. Цей аспект ігрової розробки вдався авторам на гідному рівні.
Додаткового занурення в світ і відчуття впливу старої школи ігрового дизайну надає 32-бітна графіка. В черговий раз автори проекту роблять відсилання в сторону вже класичних ігор серії Castlevania. Занурення в світ піксельного арту не тільки сприяє загальному настрою гри, але і передає нотки ностальгії за відомим і вподобаним багатьом проектам. Незважаючи на те, що вся гра промальована в pixel art стилістиці, вона дуже детальна. Кожен рівень, персонаж і оточення світу промальовані ретельно. Дрібні деталі проглядаються навіть в 32-бітної ретроспективі. Світ відчувається цілісним, інтерактивним і живим. Що, в свою чергу, позитивно позначається на загальному зануренні не тільки в історію сюжету, але і присутності в ігровому всесвіті.
Проте, в і цьому плані є свої мінуси. Таким чином, гра не завжди дотримується однієї єдиної стилістики та "рівня" промальовування. Найчастіше величезні відмінності можна побачити в якості і різноманітності намальованих ігрових босів. Але, в той же час, дизайн локацій, не завжди різноманітний. Рівні промальовані чітко, деталізовано і барвисто, але в цьому мало толку, коли більшість з них дуже схожі один на одного. Світ Сірадон відчувається цілісним, але добре промальованих трону і кривавих стін мало для того, щоб геймер воістину відчув себе в середньовічному замку. Сам же світ гри побудований майже лінійно. Якщо проходити проект не особливо замислюючись, без дослідження, так це взагалі буде майже "прямим" спринтом. Всі відгалуження і нечисленні додаткові локації є необов'язковими для відвідування. А навіть якщо гравець туди і потрапить, нічого цікавого крім пари нових ворогів або босів знайти не зможе. Проте, в деяких додаткових локаціях можна буде знайти покращене спорядження або інші інструменти, які можуть допомогти в подальшому проходженні гри. Особливо це буде корисно, після першої половини кампанії, коли вороги персонажа істотно посилюються. Одним з головних мінусів такої заплутаної системи є те, що гравцеві не пояснюють куди потрібно йти і що зробити. Деколи доводиться повертатися на кілька рівнів назад, досліджувати нові двері і ходи, які Ви пропустили, щоб знайти той інструмент, який допоможе в подальшому пройти чергову битву або рівень.
Ще більшої плутанини в процесі проходження додає відсутність напрямку історії. Таким чином, гравець може забрести на вельми складні локації, не знаючи про те, що йому ще рано туди. І в процесі проходження часто бувають моменти, коли, пройшовши черговий, понад складний рівень, переміщаєшся далі, а наступна область дається в рази легше. Хардкорність проекту в цілому, збиває з пантелику гравців і навіть геніям інтуїції не завжди вдасться з першого разу визначити, в якій послідовності проходити рівні.
Мало того, що гравцеві не завжди відомо, наскільки складний рівень чекає його попереду, так ще й бойова система не дозволяє допускати помилок. Весь процес битви з противником зводитися до блокування, ухилення і випадів. Кожна дія витрачає витривалість протагоніста, запас якої, до слова, майже що мізерний. Запозичена складність бою з Dark Souls перетворює 2D платформер в медитативний тактичний бій. Де точна комбінація парирування і ударів, з розрахунком на свою шкалу витривалості стає не різноманітністю ігрової механіки, а узаконеним правилом, від якого не можна відмовитися. Крім того, сама реалізація прийомів прямо кажучи жахлива. З технічної точки зору персонаж не завжди відгукується на дії геймера. Деякі удари або випади можуть просто не відбутися, тому що гра вирішила, що користувач занадто швидко натиснув на кнопку. Подібний механізм бою майже зводить на нуль всі можливості ідеального виконання комбінацій.
Крім того, в грі майже не передбачені поліпшення і модифікації для спорядження протагоніста. З одного боку, це відсилання до хардкорним ігор, де все вирішують ваші "руки", навички та вміння управління. Але, не у випадку Death's Gambit. Все, що може удосконалити користувач у відеогрі, це пара зайвих відсотків здоров'я, броні або кількість витривалості. І в грі Ви запросто зможете зіткнуться з ситуацією, коли Вам вимушено доведеться повертатися на вже пройдені рівні, збирати по крупицях всі можливі поліпшення, і все це лише тому, що чергова сутичка з босом не залишає гравцеві ніяких шансів. Так, в Death's Gambit трапляються ситуації, коли гравець технічно не може вбити боса за певний відведений проміжок часу, бо не завдає достатньо пошкоджень. Проте, після перемоги над босами геймеру видають осколки душ. Останні можна витратити або на поліпшення власного персонажа, або в якості валюти у рідкісних торговців, що зустрічаються на локаціях.
У сухому залишку: Death's Gambit - груба спроба об'єднати все найкраще з двох популярних ігор, яка на жаль не увінчалася успіхом. Розробники гри чітко усвідомлюють, що зробило серії ігор Dark Souls і Castlevania настільки популярними і улюбленими. Але, в той же час, не змогли гармонійно об'єднати подібні фактори в своєму проекті. На жаль, гра розчарує більшість гравців.
- красивий піксельний дизайн
- оригінальний задум сюжету
- незручна бойова система
- складність в освоєнні і навігації
- мізерно маленька частина рольової складової
- одноманітність локацій і рівнів
Коментарі