Розробники із студії Yeo давно вже прийняли тенденцію того, що їх творіння повинні мати куди більше сенсу, ніж прості, анімовані пікселі на екрані гравця. У кожен зі своїх продуктів, компанія намагається закласти більше сенсу в сам процес оповіді, приправивши все це захоплюючою залученістю гравця. Цього разу, спробувати розібрати посил авторів і розробників належить власникам Nintendo (зокрема Nintendo Switch) і стаціонарних комп'ютерів з операційною системою Microsoft Windows. Гра умістила в собі відразу кілька жанрів, починаючи від indie / RPG складових і закінчуючи чистої води action / adventure елементами. Сьогодні ми, разом з Вами розглянемо огляд на те, що являє собою дана відеогра, чого очікувати від її проходження, а також які плюси і мінуси підстерігають гравця під час його віртуальних пригод.
Сюжет гри оповідає настільки ж заплутану, як і цікаву історію. Події розгортаються у Франції 1970 року. Гравця переносять в Париж, де йому доручають вбити декого в церкві, без видимих і конструктивних на це причин. Раптом після ліквідації своєї цілі, церква буквально переповнюється "поганими хлопцями" і тепер уже головному героєві належить захищати своє життя. Відстрілюючи всіх, хто попадається Вам на очі, підбираючи зброю і патрони з трупів, та знову продовжуючи пробиватися крізь ряди противників, Ви прямуєте до виходу. На перший погляд стиль вбивства недругів здається елегантним, але незабаром, придивившись, Ви починаєте помічати, наскільки "не відшліфована" гра.
Диявол криється в деталях. І деталі ці - проглядаються безпосередньо в ігровому процесі. Спочатку геймера захоплює можливість натовпами вбивати супротивників, цілиться відразу в декількох персонажів і вбивати всіх, хто зустрічається на Вашому шляху. Проте, мінуси раз у раз будуть нагадувати про себе в різних ситуаціях, геймплейних механіках і системних недоробках. Для початку, гравець ніяким чином не може відстежити, скільки патронів у нього залишилося (нагадаємо, ми граємо в гру де 80% часу Вам доведеться стріляти). Показника запасу боєприпасів просто не додали в інтерфейс, так що Ви ніколи не дізнаєтеся, скільки патронів залишилося в обоймі, поки не почуєте відповідний звук клацання порожнього магазина. І за іронією долі (і геймплея) подібні звуки, гравець чує в самі невідповідні моменти, в розпал запеклого протистояння з ворогами. Після чого, гравцеві належить блискавично підібратися до супротивника і роззброїти його, забрати зброю собі і продовжити перестрілку, якщо герой ще буде живим.
На жаль, скоріш за все, якщо ігрова "доля" залишить Вас без патронів під час протистояння - протагоніст швидше за все помре. Все тому, що головний герой пересувається зі швидкістю пораненої черепахи і крихкий як порцелянова статуетка. У зв'язку з цим, весь ігровий процес зводитися до утомливо повільного просування від точки старту, до фіналу рівня, попутно вбиваючи величезні натовпи ворогів, які з'являються буквально з нізвідки. Здається, що за екраном розташована фабрика, з клонування супротивників, яка щомиті випускає нових ворогів, а ті в свою чергу, рано чи пізно, доб'ють протагоніста, якщо Вам не вистачить частки удачі або майстерності. Помирати гравець буде досить часто, навіть на початкових рівнях складності. Після чого, гравець відроджується на самому початку рівня, де йому знову доведеться повільним і не зовсім впевненим кроком, пробиватися крізь натовпи ворогів.
Тепер перейдемо до того самого філософського посилу даного творіння. Між кровопролитними місіями і завданнями по знищенню об'єктів, гравця чекають спокійніші і розмірені епізоди. У них головному героєві належить жити звичайним, повсякденним життям, досліджувати навколишній світ і відпочивати від складної роботи кілера. Ця безтурботність повинна бути повною протилежністю кривавим рівнями і служити нагадуванням, а також усвідомленням того, яку бійню Ви влаштували на попередньому завданні. Візуальна складова проекту в піксельному стилі і відповідне музичне супровід дозволяє гравцеві розслабитися, навіть після складної і вбивчої місії, а на тлі головний герой просто сидить за барною стійкою і насолоджується напоєм.
Подібним чином розробники намагалися показати, що всякі події, персонажі і обставини мають іншу сторону. Намагаючись донести, що підконтрольний нам головний герой - не універсальний солдат, який винищує все і вся, а така ж звичайна жива людина. Йому потрібен відпочинок і можливість відволіктися, нехай від специфічної, але все ж роботи. На жаль, подібна задумка розробників, просто не працює так, як вони планували. У ті рідкісні моменти, коли персонажеві випадає момент спокійно перепочити кілька хвилин, думки геймера зовсім не налаштовані на внутрішній монолог з роздумами про сутність свого підопічного. Швидше гравець нервово очікує, коли раптом з-за рогу почне сунути чергова купа настирливих і нескінченних супротивників, або ж Ви подумки будете проклинати попередню локацію з постійними смертями і все тими ж однотипними ворогами. Такі моменти, повинні були показати, наскільки внутрішньо "зламаний" головний герой, а також, що саме терзає його думки і почуття. На жаль, єдине, що чітко підкреслюють такі повільні епізоди - те, наскільки зламана сама гра, а якщо бути точніше - криво зроблена.
Гра Arrest of a Stone Buddha яскравий приклад того, як в гонитві за вкладенням філософського сенсу і важких моральних тем, розробники абсолютно забувають про те, що геймерам доведеться не тільки думати про те, що відбувається на екрані, але і грати в це. Уже в перші пів години неозброєним поглядом видно, що автори основний пріоритет розробки направили на вкладення сенсу і посилу в гру, а самі геймплейні механіки не те, щоб відсунули на другий план, а майже забули про них. Гра змушує геймера повільно просуватися через однотипні локації, вбиваючи незліченних ворогів, які по відчуттях просто клоновані, а при цьому вмирати більше, ніж це може витерпіти будь-який поважаючий себе гравець. А в ті моменти, коли нам вдається відпочити, всі думки будуть спрямовані не так на внутрішній світ головного героя, як на вираження невдоволення пройденою тільки що локацією, а також сумнівами в тому, чи варто випробовувати свою удачу і терпіння в наступній. Найбільш частим питанням, яким задається гравець, у міру проходження рівнів, є фраза: "Хто взагалі придумав цю локацію?". Так, на жаль, з відеогрою Arrest of a Stone Buddha все дійсно настільки погано. Єдиним позитивним моментом, так і той можна притягнути "за пішли", варто вважати візуальну складову і не найгірший звуковий супровід. Простота малювання pixel-art і нехитрі мелодії, підкреслюють загальну простоту гри і принаймні в цьому факторі гармоніюють з глобальною концепцією. Анімація як головного героя, так і його супротивників - пристойна, особливо круто це виглядає, коли головний герой підбирає два пістолети і починає вести вогонь з двох рук. Ефекти крові і пострілів, досить барвисті і динамічні, на скільки це може бути реалізовано в піксельному стилі. І загальне візуальне оформлення - єдине, що хоч якось підтримує іскру інтересу геймера під час зачистки локацій.
На останок, варто помітити, що дана відеогра - розвага не для кожного. Щоб пройти Arrest of a Stone Buddha від початку і до кінця, від гравця потрібно величезна кількість терпіння і любові до проектів подібного жанру. Хоч задумка авторів має місце бути в ігровій індустрії, а поняття філософських посилів і ідей стає все популярнішим в такому вигляді розваг. Не варто забувати про те, що всі ідеї повинні передаватися безпосередньо через інтерес геймера до процесу проходження. Якби розробники більше постаралися урізноманітнити ігрові механіки, попрацювати над противниками і хоч якоюсь сюжетною складовою - можливо інтересу геймерів, було б за що зачепитися. А так, всім, хто зважився запустити дану відеогру, видають зброю і вказують напрямок, більш нічого. Ні вступної історії, ні сюжетного підтексту, ні кінцевої мети. Дана гра повинна була б відноситься до тих, в які грають заради геймплея, але геймлея якраз-таки в ній і немає. Тому нам було складно знайти хоч одну, найменшу причину для того, щоб завершити нашу пригоду до кінця і побачити титри. Ми не можемо рекомендувати дану гру тим, хто бажає різноманітності і крутого сюжету. Вона буде цікава гравцям в першу годину, після чого вся цікавість спадає досить швидко. Ви можете випробувати Arrest of a Stone Buddha власноруч і перевірити свої нерви на здатність протистояти нудьзі.
- прийнятна візуальна складова
- автентичні мелодії
- повна відсутність сюжету
- сумовитий і нудний ігровий процес
- повторюваність рівнів і ворогів
- затянутість ігрового проходження
Коментарі