Як вже можна було б здогадатися, за розробку проекту відповідала студія зі східної Азії - Kadokawa Games, в кооперації з такими командами розробників як Cattle Call, 24Frame і NIS America. Дата виходу проекту припала на 19 квітня 2018 року і на момент релізу гра стала ексклюзивом для консолей PlayStation. Зокрема, це PS4 (PlayStation 4) і PS Vita (PlayStation Vita). В основі проекту лежить RPG, а точніше jRPG, жанрова складова. Сьогодні наш огляд відкриє для Вас завісу того, що собою являє дана відеогра і чому її проходження може зацікавити Вас.
Почнемо з сюжету. Історія гри розповідає про час, що наступив після апокаліпсису. Часовий відрізок початку сюжетної кампанії припадає на період через десять років після того, як штучний інтелект під назвою NOA привів в дію свій план, по знищенню людства. Залишки виживших представників людської раси змушені об'єднуватися в табори, і намагатися виживати на майже неживій планеті, в яку перетворилася наша Земля. Гравцеві належить узяти під свій контроль головного героя на ім'я Талис, який як раз-таки прямує в один з таких таборів, під назвою Залізне місто. На своєму шляху, протагоніст зустріне безліч небезпек, занедбаних поселень людей, вороже налаштованих машин і роботів, а також інші перешкоди. Вам належить об'єднатися з трьома вижившими, які ховаються на покинутій військовій базі, поблизу Залізного міста, щоб в кінцевому підсумку очолити повстання і скинути домінування штучного інтелекту, а також знищити всіх роботів і монстрів.
У той час, як більшість ігор подібної тематики беруть за основу глобальну катастрофу і приправляють її різними відгалуженнями, сюжетами і неймовірними поворотами, Metal Max Xeno - слідує прямому і неприкрашеному шляху. В цілому, ігровий процес являє собою черговість місій, які відправляють головну героїню Таліс, все далі і глибше в мляві пустки. Спочатку Ваша команда буде досить "однобока", але в міру просування по сюжетної кампанії, в загоні будуть з'являтися нові і колоритні персонажі. Незабаром, місця в загоні головного героя стає все менше, а бажаючих потрапити в нього все більше і більше. Таким чином, "зайвих" людей можна відправити в Залізний місто, де ті оселяться і почнуть потроху допомагати розвитку табору. Чим більше стає поселення людей - тим більше можливостей для взаємодії надається геймеру. На жаль, незважаючи на кількість мешканців табору людей, мало що з представлених можливостей є дійсно цікавим або хоча б корисним. Часом неігрові персонажі можуть розповісти анекдот або розповісти свою "ігрову" історію, яка в кінцевому підсумку не матиме ніякого реального розвитку. Найцікавішою особливістю серед персонажів має якраз-таки головний герой. Ліва рука персонажа - механічна. І як виявляється пізніше, так сталося тому, що головний герой заражений рідкісним і унікальним вірусом, який поступово перетворює живу людину на робота. Подібний нюанс навіть матиме пряме ігрове значення в деяких завданнях. Крім того, наш підопічний герой ніби зовсім байдужий до протистояння машин і людей. Всі завдання, які буде отримувати протагоніст не викличуть у головного персонажа ні краплі емоцій, а чергова місія буде більше нагадувати рутинний похід за хлібом, ніж помста андроїдам за винищення майже всього людства.
Весь активний ігровий процес концентрує увагу геймера на протистояння ворогам, за допомогою модернізованих автомобілів, наворочених різного роду апгрейдами. На жаль, маючи під собою чотири колеса - у геймера виникає величезне бажання досліджувати навколишній світ, але гра не дозволяє мріям втілитися в реальність. Хоч по загальноприйнятій думці, пост апокаліптична пустеля не повинна рясніти різного роду пам'ятками і "цікавинками", але розробники гри, явно переборщили, втілюючи цю концепцію в життя. У грі геймер майже не зустріне нічого цікаво, в той час, коли завдання змусить слідувати від точки А до точки Б. Певні області карти населені ворогами, але за цими умовними бойовими зонами, майже стерильна пустеля, позбавлена взагалі будь-яких пам'яток або хоча б розмаїтості ландшафту. У грі присутня можливість досліджувати навколишню пустелю на своїх двох, але, чесно кажучи, Ви жодного разу не знайдете, хоча б найменшого стимулу, зробити це. Крім того, що подорож пішки займає величезну кількість часу, так і будь-який навіть найслабший ворог, швидко покаже Вам, яким невірним було рішення. Бо всі сутички з противником і самі опоненти розраховані на протистояння в першу чергу броньованій техніці.
Тепер про самі бої. Всі сутички в грі представлені покроковими поєдинками. У групі головного героя є три місця (з урахуванням його самого), власне ці три персонажі і братимуть участь в битві. Варто згадати про те, що в інтерфейсі гри відсутня шкала, що показує черговість ходів. Кожен юніт має показник захисту, який витрачається першим, після того як щити цілі впадуть, снаряди почнуть потрапляти безпосередньо в техніку: колеса, корпус, двигун і так далі. Якщо засіб пересування сильно пошкоджено, всі хто знаходяться всередині персонажі викидаються назовні і будуть змушені продовжувати бій зі зброєю в руках, а також власною шкалою здоров'я. Як такої, перманентної смерті в грі немає. Якщо у персонажа закінчується боєзапас або кількість здоров'я опускається до одиниці, гра "магічним" чином переміщує героїв назад на базу, в Залізне місто. Де автоматично і без будь-яких витрат відновлюється повне здоров'я героїв, поповнюються запаси патронів та реконструюються транспортні засоби пересування. Подібний механізм - спірне рішення з боку розробників. З одного боку - подібні телепортації і "чудесний порятунок", геть прибирають з гри почуття небезпеки і занепокоєння за своїх підопічних. З іншого ж - подібна система збереже Вам не один десяток нервових клітин, коли після половини кампанії, гра різко набирає обертів у своїй складності.
Варто також згадати, що база призначена не тільки для реставрації техніки і відновлення її боєздатності, але ще і для модернізації вже наявних примірників або повного створення абсолютно нової бойової одиниці. Для кожного нового зразка бойової машини або апргейд вже наявних, потрібно спершу знайти креслення, в ході своїх подорожей, а також зібрати певну кількість ресурсів і матеріалів на просторах пустки. Хоч в грі і присутня унікальність в різновиді ворогів, що виявляється в тому, що певні юніти можуть бути послаблені до одних видів атак, але більш захищені від інших. В кінцевому ж результаті, загальна складність ворогів настільки низька, що не має ніякого сенсу, підлаштовуватися під кожну певну ситуацію і змінювати апргейд свого танка під потреби місії. Хоча і тут гра підносить свої сюрпризи, в самий розпал, здавалося б, звичайнісінької і рутинної місії на полі бою можуть з'явиться десяток укріплених машин супротивників, з якими впорається стає ще те завдання.
Як і в будь-якому, здавалося б, навіть самому цікавому і продуманому продукті, в грі Metal Max Xeno є свої мінуси і недоліки. Починаючи з уже згаданих, занадто нудних в плані дослідження пусток, до дуже простої і "дерев'яної" анімації. Крім того, різкі і зовсім непередбачувані скачки складності подарують Вам трішки сивого волосся завчасно. Особливо виразним стрибком рівня складності гри є фінальний бос. Звичайно, начебто, на те він і фінальний, щоб стати апогеєм в протистоянні що триває протягом всієї гри, але в Metal Max Xeno останній ворог, в раз десять, двадцять, а то й сто, сильніше, ніж самі броньовані рядові супротивники.
Що ж ми маємо в підсумку? Розробникам відеоігри Metal Max Xeno явно не вистачило "чогось" для втілення повноцінної своєї задумки в реаліях ігрового світу. На момент виходу проекту, історія та сеттинг ще не були настільки клішованими і у авторів повністю були розв'язані руки в плані подачі сюжету, геймплея і історії світу. На жаль, нічого з цього, довести до працюючої формули не вдалось. В цілому - ігровий процес цікавий, хоч і не приносить сильних і яскравих емоцій. Тут немає переживань за життя героїв або їх розвиток, а убогість ігрового світу стимулює гравця лише до одного - швидше побачити фінального боса і завершити проходження даного проекту. По всій видимості, Metal Max Xeno - це не та гра, яка полюбилася б західній аудиторії.
- непогана бойова система
- оригінальність задумки
- мізерна реалізація історії світу
- відсутність стимулу для дослідження локацій
- неповоротка анімація і просте візуальне оформлення
Коментарі