Після успіху ігор на зразок Dark Souls, Demon Souls і Bloodborne, зародився цілий жанр souls-like, який, хоча і не визнається офіційно видавцями, в ігровому співтоваристві набув широкого поширення. Типовий представник таких ігор, Immortal: Unchained, виданий компанією Game Odyssey Ltd. в 2018 році для платформ Xbox One, PlayStation 4 і PC, належить до жанрів Action / Adventure, Hack-and-slash і RPG.
Immortal: Unchained являє собою типовий шутер від третьої особи, найбільше нагадуючи Dark Souls, тільки з пістолетами. У той же час, якщо Dark Souls і Bloodborne визнаються одними з найкращих відеоігор свого покоління консолей, і в них складно знайти недоліки як в плані геймплея, так і розважальної здатності, про Immortal: Unchained такого сказати не можна. Вона не поступається вищеназваним іграм в складності, але незграбні рухи, погана анімація і дратуючий ігровий процес перетворюють її проходження в рутину, а не розвагу.
У Immortal: Unchained Вам належить з шумом просуватися через різні похмурі локації, орієнтуючись в заплутаних середовищах навіть без допомоги карти. По дорозі Ви битиметеся з декількома жахливими босами і не раз помрете. Пістолети є єдиною унікальною рисою гри, що робить їх посереднє застосування ще більш убивчим моментом для неї.
Ідея гри вже давно висіла в повітрі - для souls-like науково-фантастичний сеттинг не можна назвати типовим, отже зав'язка виглядає цікаво і оригінально. На жаль, розробникам Toadman Interactive так і не вдалося розвинути її достатньо осмислено. Незважаючи на те, що в грі є й позитивні моменти, радити її досвідченим фанатам жанру не дуже хочеться.
У плані нових ідей Immortal: Unchained до розчарування слабка, замість цього всього лише підкреслюючи, наскільки якість Dark Souls залежала від сильної і пропрацьованої боївки. Сюжет викладено занадто розмито і непідготовлений гравець може просто розгубитися від бідно поданої інформації, тим паче що далеко не на всі питання гра здатна відповісти. Нечасті ролики, комікси, короткі голосові повідомлення і записи не дають можливості добре розкрити лор відеогри.
При цьому у сюжету є непоганий потенціал - передісторія будується на викладі скандинавських легенд, перенесених в науково-фантастичне середовище, і цей факт може порадувати любителів міфології. Можливості такої ре-інтерпретації практично безмежні, але, на жаль, так толком і не розвинені. Фінал, втім, виявляється несподівано сильним, але до нього ще треба дістатися, і не у всіх це вийде.
Любителі souls-like без проблем розберуться в основних елементах, які відповідають звичним для жанру поняттям, варто лише розібратися, як саме кожен з них перейменували. Так, місцева валюта, що падає з ворогів або захована в тайниках, називається не душами, а байтами, а зберігатися можна у Обелісків, що заміняють тут багаття. З огляду на сеттинг, магія поступається місцем порції технологічного чаклунства - наприклад, шкала мани змінюється на шкалу енергії.
Яскрава проблема, помітна на продовженні всієї гри - це рухи, які відчуваються одночасно надмірно вільними, і в той же час незграбними. Для хардкорних RPG, де можливість ухилятися від ворогів, вислизати і перекочуватися до безпечних ділянок, рухи грають критичну роль. Їх недопрацьованість - значна помилка Toadman Interactive, яка сильно зменшила шанси гри на успіх серед шанувальників souls-like жанру.
Графіка в цілому не вражає - всі персонажі, незалежно від статі і класу, виглядають практично однаково. Дизайн рівнів здається чи не найгіршим серед аналогічних ігор. Локації виглядають практично однаково, а знайти в них потрібний напрямок не так просто - рівні більше схожі на лабіринти. Сказати, що абсолютно всі світи тут жахливо виглядають, не можна - деякі з них добре продумані, але це не рятує, оскільки більшість - нудні і псують все враження від проходження.
До честі Immortal: Unchained, при цьому кожен рівень помітно відрізняється від іншого, хоча багато які з них кожен уже бачив в інших іграх: від заледенілих тундр, до пишної зелені лісів. Дія гри відбувається на трьох різних планетах, пов'язаних порталами в одній центральній локації, що ведуть в стандартний набір місцевостей.
Дрібні аудіо-деталі і, в цілому, непоганий саундтрек дозволяють поринути в атмосферу гри. При цьому назвати музичний супровід оригінальним все ж не вийде - це типовий дарк-ембієнт, який непогано підходить до навколишнього світу, і не більше того.
У той час, як Dark Souls або Bloodborne оточують Вас різноманітними супротивниками, які відрізняються як зовні, так і за здібностями, Immortal: Unchained населена виключно важкими роботами. І якщо при зміні локації є шанс наштовхнутися на нові версії ворогів, то в рамках однієї екосистеми одноманітність засмучує.
Боси додають різнорідності і оригінальності, але і серед них переважну більшість складають різні версії броньованих роботів, зазвичай кожен зі своєю унікальною рисою, яка дозволяє їх розрізняти.
Традиційно для жанру, Immortal: Unchained використовує ранніх босів як звичайних супротивників в більш пізніх частинах гри, хоча і з урізаним здоров'ям. Це додає так необхідне різноманіття, але веде до ще однієї основної проблеми Immortal: Unchained - монотонного бойового процесу.
Кожен бос в грі має одне й те саме слабке місце - сяючу помаранчеву дірку на спині, в яку можна стріляти для посиленої шкоди. Ця універсальна ахіллесова п'ята призводить до зациклених боїв, практично знищуючи сенс вогнепальної зброї в грі. Вороги ніколи не повернуться до Вас спиною на відстані, отже єдиний метод використовувати цю слабкість - заманити їх поближче, ухилитися від атаки і вистрілити з рушниці по слабкому місцю.
Крім того, відстань, на яку стріляє зброя в грі, не вразило б навіть в сучасних гарматах, не те що в снайперських гвинтівках просунутого майбутнього. Не зовсім зрозумілий сенс того, щоб фокусувати гру на вогнестрілі, при цьому применшуючи головну рису, що виділяє його серед інших типів зброї.
Доступний збройовий арсенал розчаровує своєю звичайністю - його складають класичні приклади на зразок бойових і снайперських гвинтівок, рушниць, гранатометів і пістолетів. Приціл періодично сильно пливе і взагалі система не відрізняється зручністю, отже здебільшого доводиться задіювати авто-приціл.
Якщо на початкових етапах далекобійна зброя не радує, то ближче до кінця вона стає дуже могутньою, дозволяючи розстрілювати супротивників здалеку, різко змінюючи складність проходження.
Ще один недолік - надмірна любов супротивників в Immortal: Unchained до телепортації. Практично в кожній місцевості хоча б один тип ворогів здатний вистрибнути з нізвідки прямо за Вашою спиною і все зіпсувати.
Решту ворогів можна розділити на три табори. Перші фокусуються на ближньому бою, і поспішають врукопашну побити Вашого героя. Наступні загрозливо наступають, поливаючи Вас вогнем, а останні вважають за краще затриматися і атакувати на відстані (як раз вони-то розуміють основну перевагу далекобійної зброї над мечами!).
Штучний інтелект розробники забули - замість нього тут домінують дешеві і прості пастки, які підкріплюються стрибаючими через телепорт Вам за спину ворогами і супротивниками, що раптово повстають зі стазису. Якщо в Dark Souls пастки були цікавою, але не єдиною частиною боїв, то тут на них побудована вся складність геймплея, і незабаром вони починають викликати огиду.
Immortal: Unchained приносить і декілька інновацій, які не можна не згадати. Радує специфічний для поранень збиток - поранені в ноги противники, швидше за все, будуть спотикатися, а деяким при бажанні можна навіть взагалі відстрелити руки. Під час бою вони, звичайно, регенерують, але до цього на певний час втрачають здатність до атаки, і можливість нейтралізувати здатність супротивників до нападу є приємним бонусом до звичної формули souls-like.
Але плюси гри потьмарюються величезною кількістю багів, якими Immortal: Unchained просто рябить. Кілька разів за проходження застряєш в оточуючих предметах, а вороги з телепортами нерідко потрапляють в стіни, продовжуючи стріляти прямо через них. Навіть для хардкорних ігор декілька разів безславно загинути від пострілів через стіну - надмірність, на мій погляд.
В цілому, Immortal: Unchained служить для того, щоб підсвітити, наскільки легко забувається будь який мінус Dark Souls завдяки геніально розробленій системі бою. Варто прибрати цей аспект, і Вам залишається всього лише середньостатистична і дратуюча гра. Immortal: Unchained, звичайно, додала до стандартної формули далекобійну зброю, але розкрити її потенційний вплив на класичну формулу souls-like так і не вдалося.
- досить різноманітні локації
- хороша система нанесення шкоди ворогам
- несподівана і цікава кінцівка
- нерозкритий потенціал всесвіту
- слабкий візуал
- велика кількість багів
- погано задіяна в геймплеї зброя
- мало самобутності
Коментарі