Серія Fatal Frame, також відома як Project Zero, по праву може вважатися однією з кращих в хоррор-іграх, адже їй вдається легко і невимушено зробити те, що багато інших ігор тільки намагаються. Fatal Frame II: Crimson Butterfly, випущена в 2003 році Tecmo і Ubisoft для PlayStation 2, навіть на цьому тлі вражає блискучим виконанням. Її можна назвати однією з найстрашніших ігор в жанрі survival horror, і, мабуть, однією з найбільш захоплюючих. Такий ефект вона надає завдяки майстерному поєднанню цікавої історії, розкішному візуальному дизайну і зручному управлінню.
Майже через два десятка років після дати вихода Fatal Frame II: Crimson Butterfly, не можна не задатися питанням, як вона витримала випробування часом і відповідь не розчаровує. Візуал гри навіть за сучасними мірками виглядає вельми гідно, противники все так же лякають. Гра не поступається багатьом з сучасних аналогів і навіть перевершує більшість з них. Згодом Microsoft Game Studios випустила версію гри для платформи Xbox з удосконаленим візуалом, аудіо та геймплеєм. У 2012 році вийшов ремейк гри для Wii, який отримав назву Project Zero 2: Wii Edition, а в 2013 році вона була перевипущена для PlayStation 3.
Fatal Frame II: Crimson Butterfly продовжує попередню частину серії не стільки сюжетно, скільки за духом. При цьому розробникам Tecmo, які працювали і над попередньою відеогрою, вдалося взяти кращі аспекти першої частини і вдосконалити її буквально в кожному пункті. Варто відмітити, що Fatal Frame теж не дозволяла розслабитися ні на хвилину, але саме завдяки Crimson Butterfly серія Fatal Frame стала одним з кращих зразків відеоігор жанру survival horror. Як і вся серія, гра черпає натхнення в японській міфології, фільмах жахів і ненав'язливо, але часто нагадує про Silent Hill.
Сюжет Fatal Frame II: Crimson Butterfly викладено через серію флешбеков, снів і перспективи найрізноманітніших персонажів, що сплітаються в складну і похмуру історію. Гра не розкриває свої карти відразу, надаючи інформацію потроху і одночасно дозволяючи гравцеві самому розібратися в тому, що відбувається. Переповнена жахом, загадками і стражданнями, вона перевершує в цьому навіть першу частину, яка сама по собі була цілком зрілою і похмурою, але при цьому зберігає блискучу послідовність і не упускає нитку розповіді. Рівень безнадії і тривоги, яким просякнута гра і особливо її канонічна кінцівка теж вражає. Гра є пріквелом до першої частини, який розкриває історію загадкової камери обскура, яку через довгі тридцять років візьме в руки Міку перед тим, як пройти через моторошний особняк в надії повернути свого брата.
Друга частина не відступає від теми сімейних уз - протагоністами гри служать сестри-близнюки - Міо і Маю, але здебільшого на світ Ви будете дивитися очима саме Міо. Часом друга сестра навіть здається зайвою тут - так, для деяких головоломок потрібна участь відразу двох осіб, але протягом більшої частини гри кульгаюча і повільна Маю просто плутається під ногами, заважаючи в бою. Але чим довше Ви граєте, тим сильніше вона викликає щире співчуття , а тематично її присутність відмінно обгрунтована. У підсумку, чим більше дізнаєшся про історію сестер в ході гри, тим сильніше починаєш співпереживати нещасній Маю.
На головних героїнь розкриття теми родинних зв'язків не закінчується, і практично вся Crimson Butterfly пронизана відсиланнями до близнюків. Не раз на Вашому шляху зустрінуться противники, які віддають перевагу атакувати парами, котрі забезпечать одні з найбільш захоплюючих і ризикованих поєдинків у всій серії. Навіть навколишній світ тут не раз відкриває перед Вами паралельні шляхи, парні кімнати або будинку. Тема пронизує гру до самого фіналу, де остаточно трагічно розкривається.
Візуальна частина Crimson Butterfly сильно перевершує попередню частину, особливо завдяки своїй кінематографічності. Гра не тільки відчувається, але і виглядає майже як класичний японський хоррор, і, як і вони, не втрачає здатності налякати, скільки б років не пройшло. Розробники максимально використовували візуальний аспект для створення атмосфери - в похмурому оточенні гри, повному танцюючих тіней, тільки промінь ліхтарика допомагає знайти дорогу. Кат-сцени не обмежуються сухим викладом фактів, як нерідко бувало в першій грі. Ці чорно-білі пронизливі ролики одночасно викликають жах і захоплення своєю красою, і мимоволі здається, що Ви потрапили в ожилий фільм жахів.
Різноманітність як оточення, так і геймплея теж виділяє гру на тлі попередньої частини. Ваши подорож тут не обмежена одним особняком, яким естетичним і просторим б він не був - Crimson Butterfly відкриває для дослідження ціле велике село і його навколишні території. Без бектрекінга тут теж не обійшлося, але він куди менш втомлює і, хоча Ви напевно не раз заблукаєте, це відчувається не результатом поганого дизайну, а навмисним ходом і частиною одержуваного ігрового досвіду. Моторошний сюрреалізм світу гри збиває з пантелику і не дозволяє розібратися, куди насправді потрібно іти, що відмінно допомагає тримати гравців в постійній напрузі.
Всього у Вас вийде досліджувати тільки обмежену кількість будинків, але кожна локація ретельно опрацьована і ясно говорить про злочини, скоєні там. Кути камери фіксовані, що часом змушує відчувати себе відстороненим спостерігачем, а коли Ви нарешті дивіться на світ через об'єктив, гра перемикається в режим від першої особи, що одночасно заспокоює і насторожує - що ж вдасться побачити зараз через лінзи?
Звуковий дизайн вражає у всьому, від меланхолійно моторошного саундтрека і відмінної акторської гри озвучування до вмілого використання навколишніх звуків. Ви звикнете, що певна мелодія передвіщає появу примари, але в якийсь момент наступна кімната виявиться порожньою - тільки щоб потім Вам назустріч кинувся ворог без будь-якого попередження. Ваше оточення не вщухає ні на хвилину - то далеко чути жіночий сміх, то раптом зашелестить десь листя або рипнуть двері, і це теж тримає в постійному хвилюванні.
У плані боївки розробники, схоже, звернули увагу на скарги з приводу першої частини і успішно виправили самі дратівливі її аспекти - власне, камеру і ворогів. Принцип залишився тим же, отже без певної ніяковості не обійшлося, але управлятися зі зброєю куди легше, та й веселіше - супротивників стало більше, примари варіюються від дітей, які навіть атакують, сміючись і граючи, до покалічених вмираючих жінок і страшних старих. Ворожі атаки тепер куди більш різноманітні. Наприклад, деяким з них не можна нашкодити, поки вони не покажуть своє обличчя, а іншим можна нанести удар тільки з певної відстані. Такі нововведення роблять боївку цікавішою і куди менш рутинною.
Як і раніше, основною зброєю служить камера, а значить, принцип бою вельми простий - встигнути сфотографувати супротивника до того, як він занадто близько підбереться, при цьому не витративши даремно плівку. Звучить просто, але на ділі все далеко не так - частина ворогів ховаються до останнього, вислизають з прицілу об'єктива і намагаються максимально ускладнити Вам завдання. Чим ближче Ви підпустити до себе примари перед тим, як зняти його, тим сильніше буде нанесений збиток, але ризик може не окупитися, адже героїні тут - звичайні дівчата, і пари ударів досить, щоб їх убити. До слова, стежити потрібно не тільки за Міо, але і за Маю, яка набагато вразливіша за свою сестру і не може себе захистити сама.
Система поліпшень тут та ж сама, просто куди більш збалансована і підкорегована. Гра не скупиться на бали і каміння, які Ви отримуєте в якості бонусів за кожен вдалий удар, отже Вам вдосталь вдасться повозитися з додатковими функціями. Посилити збиток можна і за допомогою різних видів плівки, а нові лінзи в камері привносять цікаві можливості, наприклад, уповільнити ворога або навіть відштовхнути його назад. Але серед найзначніших аспектів камери варто виділити смертельні кадри - якщо примудритися, і сфотографувати привида в найвразливіший момент , перед тим як він атакує, Ви змусите його відчути провину за всі скоєні гріхи, завдавши йому значної шкоди.
Розробники цікаво обіграли Ваше незвичайну зброю - наприклад, коли привид хапає Вас, кольору картинки стають інвертованими. А якщо Ви чуєте шум старої плівки на екрані, а екран раптово блідне, варто насторожитися - неподалік бродить неспокійний дух.
Зміни, привнесені в другу частину, перетворюють її з цікавого зразка культової класики, який можна легко забути, в одну з кращих сторінок жанру. Розробники могли спокійно використовувати звичні стереотипи, але замість цього вважали за краще по-новому поглянути на матеріал, створивши при цьому щось затягуюче, дивне і неспокійне.
Якщо Ви хоч трохи зацікавлені в японських хоррорах, гра однозначно для Вас, настільки добре вона передає їх дух. Шанувальників першої частини вона теж не розчарує, і, до того ж, відмінно підходить для першого знайомства з серією, вміло виділяючи кращі аспекти франшизи і позбавляючись від недоліків. Fatal Frame II: Crimson Butterfly не відчувається застарілою порівняно з іншими іграми для платформиPS2. Гра куди менш передбачувана, ніж може здатися, і не раз зможе Вас здивувати, багато в чому - завдяки живим персонажам, реалістичності їх вчинків, а заховані міні-глави, дія яких відбувається окремо від основного сюжету, стануть приємним бонусом.
- графіка, що відмінно збереглася
- поліпшене керування
- цікавий сюжет
- гра дуже страшна
- сестра занадто часто стає на заваді в бою
- надлишок бектрекінга
Коментарі