Ми живемо в часи відродження класичного стилю jRPG. Square Enix нарешті усвідомили, що саме зробило їх ранні проекти настільки улюбленими і популярними, і почали робити гри, які відновлюють те саме диво. До того ж, безліч інді-розробників створюють гри, які є даниною поваги таким шедеврам, як Dragon Quest, Final Fantasy і багатьом іншим легендам. На Заході розробляються просто відмінні ігри, на зразок Cosmic Star Heroine і Undertale. Проте, західні розробники RPG, які намагаються потурати японським рольовим іграм, навряд чи є новим явищем. В кінці 90-х і початку 2000-х майже всі популярні ігри на PlayStation були jRPG, тому немає нічого дивного в тому, що парочка студій намагалися створювати схожі гри. Septerra Core від Valkyrie Studios - це одна з тих ігор, що домоглася значного успіху. Хоча, варто відзначити, що майже всі недоліки гри обумовлюються тим, що вона аж занадто намагається бути схожою на своїх натхненників.
Зав'язка для сюжету Septerra Core, безумовно, оригінальна. У світі гри немає кількох континентів або вимірів, замість цього планета розділена на сім шарів, які крутяться навколо величезного ядра. Іншими словами, це глобус розміром з планету, який підтримує життя за допомогою магії і органічних технологій. Верхній шар є домом для Обраних, нащадків рятівника Мардука і правителів цього всесвіту. Прямий нащадок Мардука, Доскіас, бажає отримати абсолютну владу, і тому він відділяється від своєї касти і вирішує досягти ядра, намагаючись дістатися до "Царства Небесного". Але для цього йому потрібно знайти магічні ключі, і він починає повномасштабну війну, втягуючи в неї всі шари цього світу і навіть нападаючи на своїх громадян. Дівчина на ім'я Майя, яка проживає на другому шарі (побудованому з викинутих Обраними технологій), випадково стикається з Доскіасом і виявляється втягнутою в серйозні неприємності. Разом із загоном вірних друзів вона починає небезпечну подорож, мета якої - зупинити Доскіаса за всяку ціну.
Історія гри хороша, але ще краще - це її персонажі. Головна героїня Майя - це сирота, чиї батьки загинули на війні. Через це вона ненавидить Обраних. Вона бажає розквитатися з ними за все те зло, що вони завдають іншим кастам. Грабб - це найкращий друг Майї. Він механік, який втік зі свого рідного міста після того, як тутешній мер почав використовувати створених ним роботів для залякування жителів. Грабб також побудував Бігуна - робота, який допомагає загону битися. І хоча абсолютно незрозуміло, що він говорить, виглядає він досить мило. Корган - це лицар з третього шару, який приєднується до головних героїв, щоб звільнити своїх людей з полону Обраних. Він вірить в справедливість і не поспішає довіряти іншим, особливо Селіні, яка брала участь в атаці на його будинок. Селіна - це колишня права рука Доскіаса. Спочатку вона дуже вірна своєму командиру, але незабаром розуміє, що він збожеволів через свою одержимість до влади. Лед - це досвідчений військовий механік і дочка Генерала Кембелла, володаря Анкари. Через травму, замість ніг у неї протези. Вона найслабший учасник загону, хоча її навички ремонту машин дуже корисні. Коли Ви вперше зустрічаєте Арайма, він належить до мисливців за головами під керівництвом Доскіаса. Хоча, згодом він розуміє, що в цій війні він вибрав не сторону, і тому приєднується до Вашого загону. Баду - один з найсильніших членів Вашого загону. Обрані зруйнували його будинок, і тому він хоче їм помститися. Він трохи нудний персонаж, але зате шкода, яку він завдає ворогам в битвах, просто неймовірна. Лобо - це робот, який став піратом, і друг Арайма. Людина, якого він називає своїм "батьком", подарував йому вільну волю. Він приєднується до Вашої команди після того, як Ви допомогли йому знищити злого піратського володаря.
Septerra Core не соромиться робити відсилання на ігри, якими вона надихалася. Початкові кат-сцени одночасно нагадують і Star Wars, і Final Fantasy VII. Органічні технології гри нагадують дизайни мехів аніме-студії Gainax, особливо бойові костюми Обраних. Однак, не дивлячись на всі розмови про пророцтво, бунтівників і рух опору, що бореться проти фашистської влади, Septerra Core - це все одно достатньо оригінальна гра. І хоча, її розповідь крутиться навколо популярних в жанрі jRPG тем, на зразок дружби і цінності роботи в команді, вона розширює ці поняття, розповідаючи про важливість співіснування різних культур і примирення з відмінностями інших. Культури і способи життя кожного шару в цьому світу радикально відрізняються. Наприклад, сьомий шар населений людьми-мутантами, схожими на інопланетян Х. Р. Гігера і спілкуються вони за допомогою біолюмінесцентних ламп на своїх головах. У грі є і пустельні сміттярі, схожі на жителів Татуїна, і персонажі, схожі на традиційних фентезійних героїв і навіть парочка піратів-андроїдів. Гра постійно показує Вам щось нове, і така різноманітність не може не вражати. Також вражає, як грі вдається передати свій посил не тільки через сюжет, а й через взаємодії всередині Вашої групи.
Цікавим елементом є те, що деякі члени Вашої загону можуть почати боротися між собою, чому є сюжетне пояснення. На відміну від інших рольових ігор, де гравцеві вдається помирити всіх своїх товаришів, в Septerra Core є кілька персонажів, які під час битв будуть активно атакувати одне одного. Наприклад, Корган ненавидить Селіну, а Лед - Лобо. У дитинстві Лед сталася якась жахлива подія, яка позбавило її ніг і через яку вона тепер не може дивитися Лобо в очі. Примирити персонажів можна тільки виконавши побічні квести, які дозволять їм переступити через свої розбіжності і забути про минулі образи. І цей елемент відмінно працює, розкриваючи персонажів і показуючи їх з різних сторін.
Деякі сюжетні лінії не доходять до логічного кінця. Наприклад, ще на самому початку гри Ви зустрічаєте персонажа на ім'я Дюк. Ви боретеся з ним пару раз, а потім він просто зникає і більше не з'являється в історії, а деякі члени Вашого загону практично не отримують ніякого розвитку після того, як приєднаються до Вас. Звичайно, подібне часто відбувається в багатьох RPG, але в Septerra Core таке ставлення до історії дійсно засмучує. Всі персонажі сильно мотивовані, і у кожного з них є своя цікава історія. Навіть на вигляд злий і жорстокий мисливець за головами з металевими руками, згодом розкривається як трагічний ветеран війни з власним непростим моральним кодексом. В основному, вся гра тримається на головній героїні Майї, яка є сильним протагоністом. Її передісторія досить цікава, і завдяки їй все протистояння Майї з різними злодіями виглядають ефектно і правдоподібно. Також вона є хорошим лідером, часто подаючи приклад своїм товаришам. І хоча вона дійсно відмінний персонаж, вона не настільки цікава, щоб поодинці вивезти на собі 40-годинну кампанію.
Все дійсно стає трохи нудним після того, як Ви отримаєте дирижабль. Міфологія Septerra Core не дуже цікава або оригінальна; весь лор побудований на основі міфу про рятівника з деякими відсиланнями на християнство, до того ж легенди цього світу не грають ніякої ролі в сюжетній вітці про Доскіаса. Де гра дійсно стає чудовою, так це під час досліджень різних шарів, але приблизно до середини гри Ви перестаєте відвідувати нові локації. Чого грі не вистачає, так це цікавих поворотів сюжету таких, як в Final Fantasy або Tales of. Насправді, в історії немає ніяких одкровень аж до самого кінця, коли Вам все-таки показують "рай", хоча і цей момент теж не особливо цікавий. Квести, які дають Вам Ваші супутники, незначні, тому часу, щоб дізнатися Ваших товаришів, у Вас буде не так вже й багато. До того ж, позасюжетних квестів в грі практично немає. Бойова система хороша, хоча, щоб перемагати в боях, Вам доведеться провести деякий час займаючись гриндом.
Бойова система дуже схожа на активні битви в стилі Final Fantasy, але тут є аж три шкали. Коли шкали заповнюються повністю, гра автоматично не зупиняється, а Вам потрібно натискати на портрет персонажа і входити в його меню. Ваша кількість ходів залежить від того, наскільки у Вас заповнена шкала; після виконання ходу Ваша шкала повністю спустошується. Подібна система досить цікава і дозволяє проводити стратегічні атаки. Магія в грі теж зроблена дуже добре. Деякі спеціальні атаки і використання магії здійснюються за допомогою "основної енергії" Вашого загону, тому кількість цієї енергії змінюється в залежності від того, яких героїв Ви взяли в свій загін. Це обмежує використання магії і спеціальних атак на ранньому етапі гри, але згодом гра стає дуже захоплюючою, особливо після того, як Ви прокачаєте силові атаки і освоїте заклинання. Загалом, бій веселий, але є деякі проблеми з ритмом гри. Оскільки битися Ви будете часто, а всі бої супроводжуються надмірно довгими анімаціями (хоча і не настільки довгими як в Final Fantasy епохи PS1), то через деякий час нескінченні битви починають набридати. Спочатку бої бувають складними, але згодом більше Вас дратуватиме не їх складність, а тривалість.
І хоча графіка в грі досить посередня (в деяких місцях є дійсно погано зроблені текстури, а ще жіночий макіяж виглядає просто жахливо), але оточення в грі просто чудові. Незвичайні текстури і екзотичні локації показують, що Septerra Core - це інопланетне місце з яскравими квітами і химерними формами життя. Музики в грі не так вже й багато, але треки досить гарні. Коли треба саундтрек піднімає вам настрій веселими мелодіями або ж змушує Ваше серце битися частіше під час інтенсивних боїв. До речі, композитором для гри став Мартін О'Доннелл, який також писав музику для Halo і Destiny. У кожному аспекті гри відчувається її характер і незвичність - від дизайну персонажів до архітектури різних будівель.
Команда розробників дійсно любить аніме. У грі є невеликі відсилання на Neon Genesis Evangelion, Trigun і безліч фантастичних дизайнів з різних OVA (зокрема, Record of Lodoss War). Цю гру не можна назвати схожою на Final Fantasy, адже вона була натхненна і багатьма іншими іграми, і через це Septerra Core виділяється на тлі інших західних RPG тієї епохи. І, як не дивно, "скелястий" CG кінця 90-х насправді пішов на користь грі. Завдяки цьому, грубі моделі персонажів виглядають досить різноманітно і оригінально. І хоча, крім мутантів з сьомого шару, всі люди, яких Ви зустрічаєте, не відрізняються особливою красою чи оригінальністю, постійне використання тривимірних портретів під час діалогів, значно покращують ситуацію. Також хочеться похвалити озвучування гри. У той час, повністю озвучена гра вважалася величезним досягненням, особливо з огляду на розміри Septerra Core. До того ж, гра дуже якісно озвучена, і актори звучать досить реалістично і цікаво.
Але, не дивлячись на всі перераховані вище переваги, Septerra Core: Legacy of the Creator все одно не дуже цікава гра. Можливо, це можна пояснити недостатньою кількістю побічного контенту або не дуже захоплюючою історією. Здається, ніби розробники зосередили свою увагу не на тих аспектах гри. Septerra Core - дуже цікава гра з точки зору естетики і дизайну, але ці ж елементи занадто відволікають від її проходження. І як результат, гра швидше за все не зацікавить нових гравців і тим більше фанатів RPG, які тут не знайдуть для себе нічого нового. Septerra Core все ще заслуговує на те, щоб в неї пограти, але немає ніякого сенсу її закінчувати, особливо, якщо Вам не подобається постійна одноманітність.
- цікаві персонажі зі складними взаєминами і різноманітними передісторіями
- оригінальні локації
- гра не тільки повністю озвучена, але і якість озвучення досить висока
- захоплюючі битви
- незвичайна зав'язка для сюжету
- місцями графіка виглядає просто жахливо
- деякі сюжетні лінії не отримали свого логічного кінця
- в грі занадто мало позасюжетного контенту
Коментарі