Metal Gear Solid V: The Phantom Pain - це дев'ята частина серії Metal Gear. Перша частина франшизи, творцем якої є Хідео Кодзіма (Hideo Kojima), вийшла в 1987 році. З тих пір серія росла і розвивалася, розширюючи свій всесвіт і вводячи нових персонажів. У 1998 році на PlayStation з'явилася Metal Gear Solid, яка поклала початок новій лінійці ігор.
The Phantom Pain - остання гра, розробкою якої разом з Konami займалася Kojima Productions, а також, безпосередньо, сам Хідео Кодзіма. Для її створення використовувався Fox Engine. Датою виходу відеоігри є 1 вересня 2015 року, а призначалася відеогра для платформ Microsoft Windows, PlayStation 3, PlayStation 4, Xbox 360 і Xbox One.
Все було сплановано як можна ретельніше. Навколо було занадто багато охоронців, які розшукують мене, і з урахуванням того, що сонце вже майже зійшло, у мене майже не залишалося шансів пробратися непоміченою до найближчої безпечної зони. До того ж, на своїх плечах я ще й несла пораненого полоненого. Але, вихід було знайдено. Під покровом ночі встановивши кілька С4, прикріпивши їх до вишки радіозв'язку місцевого форпосту, на зенітну батарею, і, найголовніше, на їх ППО-радар. Зробивши глибокий вдих, були підірвані всі три стратегічні об'єкти відразу, потім був викликаний вертоліт і залишалося тільки спостерігати за панічними рухами солдатів. Через деякий час вертоліт прибув, і був підірваний БТР з ракетами і знищена піхота великокаліберним кулеметним вогнем, а потім вибравшись зі свого укриття, і спокійно пройшовши в головний двір, все ще тягнучи за собою бранця, встрибнувши в вертоліт разом зі своїм цінним вантажем, а потім сівши за встановлений збоку мініган, щоб стримати новоявлене підкріплення, вертоліт з шумом зник із гарячої зони.
І таке безумство відбувається в Metal Gear Solid V: The Phantom Pain майже весь час. І дійсно неймовірно, що жодна з цих відчайдушних втеч не була заскріптована. Моя місія полягала в тому, щоб просто витягти бранця живим. Все інше, починаючи від часу дня, який я вибрала для свого проникнення на базу, до способів, за допомогою яких я розбиралася з важким озброєнням супротивників, є свідченням того, наскільки ідеально всі елементи ігрового процесу The Phantom Pain поєднуються одне з одним. Це, безсумнівно, найкраща гра в серії Metal Gear Solid, хоча й трохи сумно від того, що сюжет не настільки захоплюючий, як Ваші пригоди в ігровій пісочниці.
З того самого моменту, як Вам наказують сісти на коня і почати досліджувати сільську місцевість Афганістану, The Phantom Pain починає прямо-таки пригнічувати Вас тією свободою, яку надає тутешній open world і тією кількістю механік, яку додали розробники. Це здається навіть зайвим, особливо, якщо згадати відносну лінійність попередніх Metal Gear ігор. Але, що спочатку може здатися купою непотрібних функцій, які лише відволікають від основного ігрового процесу, перетворилося в добре інтегрований набір важливих ігрових систем, які дарують Вам незліченну кількість цікавих сценаріїв.
Давайте, наприклад, ще раз поглянемо на місію з порятунку полоненого. Цикл день / ніч The Phantom Pain і динамічна погода зіграли мало не вирішальну роль у моєму рішенні натиснути на кнопку вибуху С4. Хоча, я прекрасно знала, що мене не сховає нічна темрява, що не з'явиться туман і не почнеться дощ, звук якого міг би зробити мої кроки трішки тихішими. А знала я це, тому що група розвідки на моїй базі заздалегідь надала мені прогноз погоди. Я також знала, що мені потрібно буде знайти точку евакуації, тому і шукала той зенітний радар. А потім я випадково знайшла пристрій передачі зв'язку, і успішно знищила його. Але оскільки, зруйнувала я все-таки не всі передавачі, підкріплення все одно з'явилося, і все значно ускладнилося. Як бачите, тут є безліч різних чинників, і кожних з них потрібно враховувати. Кожна місія є свого роду головоломкою, яку Ви намагаєтеся розгадати.
Що ще більш важливо, завдяки гнучкості ігрового процесу, саме Ви вибираєте, яким чином вирішувати ці головоломки. Перехід між повільними і напруженими stealth епізодами до швидкого і хаотичного екшн тут більш органічний, ніж в попередніх іграх серії MGS. А "агресивність" головного героя ніколи не здається невиправданою, як це часто буває в інших stealth іграх. Якщо стражник Вас помітить, то у Вас буде декілька секунд (так званий "час рефлексу"), щоб безшумно його вбити і запобігти підняттю тривоги. Це не тільки створює безліч напружених і видовищних моментів, але і дає Вам свободу приймати зважені ризики, також надаючи Вам право на помилку.
Навіть коли все навколо очевидно виходить з-під контролю, місія не закінчується. Ваша ретельно спланована спроба пробратися на заборонний об'єкт, щоб усунути Вашу ціль, може перетворитися в переслідування цієї самої цілі на коні або в сутичку з ворожим бойовим кораблем, але наскільки божевільним все не стає, у Вас все ще є шанс на успіх.
Саме той факт, що Ви можете весь час експериментувати з ігровими механіками, робить The Phantom Pain настільки захоплюючою відеогрою. Ви можете викликати бойовий вертоліт, щоб забезпечити підтримку з повітря, окреслити цілі, а потім активувати газову бомбу, або замовити кастомізований бойовий шагохід, за допомогою якого отримаєте можливість наносити неймовірну кількість шкоди. Використання вогнепальної зброї тут досить зручне, і на, відміну від приквела Ground Zeroes, тут їм можна користуватися без докорів сумління, адже це вже не знижує загальний рейтинг місії.
Але не думайте, що проходження гри з гвинтівкою наперевіс не принесе ніяких негативних наслідків. В The Phantom Pain є фантастична механіка управління базою, яка називається материнською. По суті, ця механіка є реалізацією всіх ідей, що були закладені ще в Metal Gear Solid: Peace Walker. З материнської бази Ви можете управляти будівництвом, керувати її персоналом і тренувати свою зростаючу групу найманців Diamond Dogs. Кожен убитий Вами солдат і кожна вантажівка з припасами, яку Ви висаджуєте в запалі битви, втрачають свій потенціал. В інших іграх ворожі аванпости наповнені небезпечними ворогами і смертоносною зброєю, але в The Phantom Pain табори супротивників надають Вам можливість отримати ресурси і нових рекрутів.
І, як Ви дуже скоро з'ясуєте, щоб успішно керувати приватною військовою організацією, потрібно багато грошей, робочої сили і матеріалів. Існує неймовірна кількість зброї, гаджетів і здібностей, які Ви можете розблокувати не тільки для себе, але також і для тих транспортних засобів і найманців, які будуть допомагати Вам протягом всієї сюжетної кампанії. Але і це ще не все, багато посад вимагають того, щоб на них призначили виключно професіоналів, які повинні відповідати кільком критеріям. Вам потрібно вдумливо призначати нових рекрутів в ті частини інфраструктури, де їх таланти знадобляться найбільше. Ви повинні відправляти різноманітні бойові групи на різні завдання, щоб забезпечувати приплив грошей. А також Вам необхідно управляти дослідницьким корпусом, на подобі того, як було в X-COM. Кількість варіантів вибору і рішень, які потрібно прийняти, тут не є найбільш вражаючим аспектом. Вражає той факт, що все це має актуальний і значущий вплив, який буде допомагати Вам під час сюжетних місій.
Звичайно, перерозподіл новобранців по різним частинам бази звучить не особливо захоплююче. Це точно не те, що необхідно для action-adventure гри. Але одного разу моя команда надала мені модифіковану версію моєї улюбленої штурмової гвинтівки, а іншим разом зміна персоналу і спрямування їх зусиль на підтримку і логістику призвели до того, що я отримала доступ до артилерійських обстрілів. Загалом, може, керувати материнською базою і не дуже цікаво, але зате це приносить реальну користь, що істотно полегшить Ваше проходження.
Управління ресурсами - це, по суті, один з найважливіших елементів відкритого світу The Phantom Pain, а інформація тут є найбільш дорогоцінною валютою. Під час багатьох місій я могла просто непомітно прослизнути через невеликі ворожі застави до своєї основної мети. Але вчиняла я так дуже рідко. Зрештою, у двох охоронців, які нічого не підозрюють, може бути важлива інформація. Вони могли знати про місцезнаходження вантажівки з припасами, яку Ви можете вкрасти, щоб безперешкодно в'їхати на базу, або вони могли повідомити, де утримують талановитого зброяра, якого Ви можете визволити, щоб потім попросити його про послугу. Звичайно, Ви витратите на це набагато більше часу, але зате потім нарешті зможете випробувати нову снайперську гвинтівку, створену з антиматерії. Цей міцний зв'язок між безліччю систем The Phantom Pain піднімає її ігровий процес на абсолютно новий рівень, до якого більшості open world ігор ще дуже далеко.
Однак, незважаючи на те, що ігрові механіки The Phantom Pain є найбільш продуманими і глибокими у всій серії, те ж саме про історію сказати, на жаль, не можна. Починається гра досить бадьоро; режисер Хідео Кодзіма, очевидно, повністю прийняв техно-фентезійний з елементами військової тематики стиль гри. Цей захоплюючий початок відразу ж задає потрібний настрій і викликає в головах гравців кілька пов'язаних з сюжетом питань, які по більшій мірі ігноруються до тих пір, доки Ви не проведете в грі 30-60 годин (все залежить від того, як багато позасюжетних завдань Ви виконуєте , і відповіді на які саме питання Ви шукаєте). І хоча, ці питання, здебільшого, пов'язані з довгою історією Metal Gear, відповіді на них не дуже задовільні. До того ж, сюжет розвивається надто швидко, від чого за подіями буває важко встежити.
І це подвійно засмучує в серії, що відома тим, як сильно вона любить досліджувати теми її сюжету. Але тут все навпаки. The Phantom Pain піднімає такі непрості теми, як ціна помсти, діти-солдати і тортури (і це лише короткий перелік), але гра ніяк їх не коментує, а просто показує, що вони існують. На щастя, Ви хоча б не витрачаєте час, переглядаючи тривалі кат-сцени, як це було в минулих частинах. Сюжетні ролики тут рідкісні і короткі, так що Ви швидко зможете знову поринути в ігровий процес. Але хоча тут Вас нічого не відволікає від самої гри, краще б ця частина страждала від тієї ж проблеми, що і Guns of the Patriots, де було "занадто багато" крутих моментів і несподіваних поворотів сюжету.
З іншого боку, елементи історії The Phantom Pain, принаймні, добре продумані і відмінно подані у вигляді красивих кінематографічних сцен, які стають ще кращими через майстерність виступів акторів гри, включаючи Кіфера Сазерленда (Keifer Sutherland), хоча в цій частині в ролі Біг Боса йому майже нічого робити. Ближче до кінця гри, його незрозуміле мовчання навіть в найважливіших сюжетних моментах виходило за рамки простого стоїцизму і дійсно шокувало. У цій частині вже немає непотрібних розмов по кодеку, кульмінаційних битв з босами і пам'ятних моментів з персонажами з минулих Metal Gear. Здається, що абсолютно всі персонажі існують виключно для того, щоб ходити по екрану, доносити важливу інформацію, а потім драматично стояти на задньому фоні.
Єдиним дійсно цікавим персонажем є снайперша на ім'я Тихоня, чия тепла, дитяча щирість і лютість на поле бою, що яскраво цьому суперечить, роблять її зіркою кожної сцени. Хоча, її безглузда відсутність одягу кидає тінь на всього персонажа. Деякі моменти, які, очевидно, замислювалися, як милі, виглядають досить дивно через її вбрання. Розробники могли надіти на неї стандартну армійську форму, і вона все одно залишилася б найцікавішим персонажем гри.
Так, історія дійсно розчаровує, але, як не дивно, це не вплинуло на загальне враження від The Phantom Pain. Адже головною родзинкою гри є не сюжет, а саме ігровий процес. І так як більшість пам'ятних моментів створювати будете Ви самі, сюжет і справді не грає тут великої ролі. Захоплюючий відкритий світ напевно і зовсім змусить Вас забути про персонажів і основний сюжет. Швидше за все, через кілька років я і не згадаю більшість моментів з цієї історії, але я ніколи не забуду, скільки веселощів мені приносило виконання місій.
Але запам'ятовуються не тільки сюжетні завдання. Механіки The Phantom Pain володіють достатньою глибиною, щоб відмінно вписатися в онлайн-режим. У грі існує режим під назвою Forward Operating Base і він дозволяє будувати додаткові фортеці крім Вашої основної материнської бази. Ви виділяєте ресурси, робочу силу і постійні засоби захисту, які встигли отримати під час пройдених місій, щоб захищати ці бази від мережевих загарбників. Ви також можете вторгатися на бази інших гравців, намагаючись дістати їх ресурси, досвідчених новобранців і, найголовніше, ядерну зброю супротивника. Forward Operating Base, по суті, стосується, в основному, поширення ядерної зброї і Ви можете створити величезний запас зброї масового знищення або ж вкрасти його у інших гравців. Той факт, що додаткові бази вимагають стільки ж ресурсів, скільки і Ваша основна, напевно наштовхне багатьох гравців на дослідження великого світу The Phantom Pain навіть після того, як вони закінчать основну сюжетну кампанію.
Metal Gear Online могла б бути повністю похованою під грандіозними досягненнями Metal Gear Solid V, але завдяки відмінному дизайну карт і режимам, в яких конструктивно використовуються механіки Metal Gear, цього не відбувається. Ймовірно, тут недостатньо режимів і карт, щоб на пряму конкурувати з розрахованими на багато користувачів іграми, але те, чого грі не вистачає в кількості, вона компенсує якістю.
Кожна з п'яти карт MGO здається просто величезною. Тут вистачає місця не тільки для розміщення шістнадцяти гравців, але і для того, щоб всі учасники ігрового процесу мали можливість вільно переміщатися по локації. Вистачає тут і хитро сконструйованих місць для зустрічі. Сходові проходи ведуть з просторих дворів в мережі тісних і вузьких коридорів. Є великі, маленькі, денні і нічні варіанти карт, існує і динамічна система погоди. Все це змушує Вас постійно міняти свою стратегію, підлаштовуючись під Ваше оточення. Численні затишні закутки, а також достатня кількість різноманітних маршрутів, якими Ви можете пройти з точки А в точку В, роблять карти MGO ідеальним місцем для проведення тактичних шпигунських махінацій. Такі хитрощі, як ховання в ящиках, спуск по пандусах і заманювання ворогів за допомогою чарівних цуценят, набагато веселіше використовувати проти реальних гравців, ніж ШІ.
Навіть в місцевому аналогу командного deathmatch-а, який тут має назву Bounty Hunter, MGO відмінно задіє складну механіку скритності The Phantom Pain, не зводячи все до звичайного бігання та стрільби. Мета полягає в тому, щоб просто виснажити ворожу сторону, поступово вбиваючи опонентів. Але є тут невеликий твіст. Спочатку матчу, кожній команді дається однакова кількість квитків. І нейтралізуючи ворожих гравців, Ви забираєте їх квиток собі. Кожен раз, коли Ви вбиваєте супротивника, ціна за Ваше вбивство зростає; тобто, чим більше гравців Ви вбили, тим більше квитків зможе отримати член ворожої команди, якщо зуміє вбити Вас. Правила режиму не тільки роблять приховані нелетальні тактики ціннішими, але і підвищують ризик використання більш смертоносних методів.
Два інших режиму MGO - це асиметрична атака Cloak and Dagger і варіант захисту території під назвою Comm Control. Вони не такі винахідливі, як Bounty Hunter, але як і раніше з розумом використовують гаджети і механіку The Phantom Pain. Допит супротивника розкриє позиції всієї ворожої команди, а оглушати ворогів і вербувати їх у Вашу команду принесе Вам набагато більше очок, ніж, якби Ви просто їх вбивали. Ці очки в кінці і визначають переможця.
Що дійсно розчаровує в Metal Gear Online, так це те, що він жодним чином не пов'язаний одиночною грою. Це різко контрастує з блискучим режимом Forward Operating Base, який здається прямим продовженням тематики і механік основної кампанії. Для порівняння, Metal Gear Online відчувається як приємне, але ніяк не пов'язане з основною грою, доповнення. Тим не менш, він є ще одним відмінно зробленим елементом в і без того вражаючому ігровому процесі The Phantom Pain.
Такі відеоігри, як Metal Gear Solid V: The Phantom Pain, виходять украй рідко. Такі ігри, де кожна хвилина ігрового процесу має призначення. Відсутність більшого фокусу на сюжет, безсумнівно, викличе розбіжності у давніх фанатів серії Metal Gear. Але все-таки покращений геймплей робить цю частину однією з найкращих у франшизі. Звичайно, в ігровій індустрії вистачає відеоігор-пісочниць, які давали б Вам можливість бродити по великому світу і досліджувати незліченну кількість значків на міні-карті, але жодна з них не підштовхує Вас до планування, адаптації та імпровізації, як це робить MGSV. Metal Gear Solid V: The Phantom Pain не просто поважає інтелект своїх гравців, але і постійно підкидає нові випробування, які перевіряють його ігрові скіли.
- неймовірно захоплюючий і інноваційний ігровий процес
- величезна кількість різних способів, якими можна закінчити завдання
- відмінний багатокористувацький режим, який з розумом задіює всі елементи геймплея
- сюжет не такий продуманий, як в минулих частинах серії
Коментарі