Здавалося б, коли вже багато років робиш щось по майже одній і тій же схемі (за парою винятків), то, в кінцевому підсумку, перестане виходити щось хороше. Але якщо це так, тоді чому ось вже більше 30 років, слідуючи одній і тій же фабулі, з-під пера Nintendo народжуються шедеври? Мова, звичайно ж, зараз йде про справді унікальну серію The Legend of Zelda. Майже кожна гра йде за одним сценарієм - спасіння принцеси і світу в цілому. У всіх іграх є деяка кількість обов'язкових і не дуже підземель, які ми проходимо, знищуючи монстрів і кінцевих босів кожного Данжу, знаходимо потрібні предмети, що є місцевим прокачуванням, і набираємося сил для перемоги над фінальним злочинцем. Для кожного боса ще потрібно знайти свою тактику, що є однією з головних особливостей кожної Легенди про Зельду. Всі боси унікальні та вимагають свого індивідуального підходу.
Ну, а між зачисткою Данжів - блукаємо по світу, лісах, селах, де можемо взяти додаткові завдання, купити потрібні предмети, які можуть полегшити проходження, за ігрову валюту - рупії. І так від гри до гри. Чим, все ж таки, вони відрізняються? А відмінності в дрібницях. Ігрові механіки, навколишній світ, нововведення, які в більшості випадків стають обов'язковою складовою кожної наступної гри серії.
За майже третину століття, Nintendo створила вже більше двадцяти ігор серії TLOZ. Цікавим є той факт, що у найпершої гри є всього одне продовження. Всі інші ігри серії - це або про пріквели, або альтернативні історії пригод Лінка - головного героя всієї серії. Зельда - це та сама принцеса, про яку говорилося раніше. Втім, вистачить розмов про всю серії. Сконцентруємо свою увагу на предметі даного огляду.
The Legend of Zelda: Skyward Sword - це гра в жанрі Action / Adventure, розроблена і видана компанією Nintendo, як ексклюзив для приставки 7-го покоління Nintendo Wii. Реліз гри був вперше 18 листопада 2011 року в Європі, а потім вже на протязі декількох місяців і в інших країнах світу. Пізніше була ще окрема версія для приставки Nintendo Wii U, але єдиною відмінністю було те, що гра була доступна тільки в електронній версії.
І відразу хочеться почати з графічного оформлення. Дивлячись на гру, легко зрозуміти, чому компанія Nintendo і сама серія The Legend of Zelda не мають великої популярності у людей з країн колишнього СНД: гра для них здається занадто дитячою, мультяшною. Через цю стереотипність , величезна кількість гравців оминає одне з найцікавіших пригод сучасності. Але зрозуміло, що реалістична графіка через кілька років застаріє, бо прийде ще більш реалістична картинка, а стиль, використовуваний іграми про Зельду , не старіє. Хто скаже, що, наприклад, одна з минулих частин The Legend of Zelda: The Wind Waker, виглядає старою? А гра, на хвилиночку, вийшла ще в 2002 році. Skyward Sword використовує той же стиль, іменований Сел-шейдинг, хоча, на відміну від Wind Waker, виглядає більш дорослою через інші застосовні дизайнерські рішення. Картинка вийшла соковитою, квітчастій і дуже приємною для очей. Додати тут і нічого, краще самому оцінити, якщо не в самій грі, то хоча б на численних скріншотах і відео геймплея.
Сюжетно ж, Skyward Sword йде як найперша частина серії, і розповідає історію Лінка, що живе на величезному острові над хмарами. Місцевий Лінк не обрані герой. Він живе, як звичайний житель Скайлофту, дружить з дівчиною на ім'я Зельда (хоча простежується натяк на романтичні відносини, чого раніше між двома героями не було). Місцева Зельда не є принцесою, вона так само звичайний житель (даний елемент теж новинка цієї частини). Загалом, все було добре, але одного разу невідомі сили викрадають Зельду з небесного острова вниз. Лінку в цей проміжок часу трапляється незвичайний меч, і, завдяки Фай - духу, що мешкає в цьому самому мечі - він дізнається про інший, розташований десь під хмарами світ, яким правлять злі сили. Хлопець відразу ж вирушає на пошуки подруги та відповіді на питання, як і чому обидва світи виявилися розділені.
Хоч історія може здатися простою, але вона лише підкріплює найцікавішу пригоду, яке чекає гравця по ходу сюжету. Сігеру Міямото , творець серії, не раз стверджував, що сценарій для нього не настільки важливий, скільки сама гра. Тому кожна частина унікальна. "Небесний меч" так само не став винятком. І хоч ця частина слідує основним коріння серії, класична формула Зельди з чіткою межею між основним світом і підземеллями тут трохи меркне. Небесний місто виконує роль бази, де можна пройтися по магазинах і поспілкуватися з городянами, область нижче хмар, по суті, являє собою один величезний Данж. Засобом пересування тут є птах-пелікан, за допомогою якої Лінк переміщується в одну з трьох ігрових зон на вибір: Ліс, Пустеля і Вулкан.
Всі три зони треба буде відвідувати не один раз. Хоч це і могло б набриднути досить швидко, на ділі виходить зовсім навпаки, бо по ходу гри занурюєшся все далі в глиб кожної із зон. Проходячи по вже знайомим локаціях, завжди підкреслюєш для себе нові деталі, таємні дороги, трохи інше оточення. А нові здібності, які отримуються по ходу гри, відкривають доступ до ще недосліджених земель - кожен візит стає пошуком чогось нового, раніше недоступного.
Ще одна особливість Skyward Sword - битви. Як раніше згадувалося, Nintendo Wii використовує особливий вид управління - рухом. І Skyward Sword стала тією грою , яка використовує його по максимуму . Для гри потрібна спеціальна насадка MotionPlus, яка підключається до контролера, або ж нова версія Wiimote з вбудованим доповненням. Такий контролер продавався зі спеціальною версією гри. Дана насадка робить ідеальне відстеження кожного руху руки для точного повторення їх на екрані.
Якщо в попередніх частинах серії битви є просто перешкодою перед рішенням головоломок і обстеження підземель, то тут вже битва перетворюється в таку собі дуель. Щоб, наприклад, перемогти хижу рослину, потрібно рубонути контролером по лінії його рота. Противники з мечами вміють блокувати удари. В їх обороні потрібно робити швидкий випад у відповідний момент. Буває і так, що ворога спочатку потрібно оглушити і після вдарити по вразливому місцю. А піднявши пульт над собою, можна "зарядити" меч і розбити натовп, що несеться на гравця. Одним словом, варіантів для атаки дуже багато, завжди знайдеться спосіб, як зі смаком перемогти чергового ворога. І битвами застосування MotionPlus зовсім не обмежується. Всі предмети навколо так чи інакше задіють можливості вдосконаленого контролера - розгулятися є де.
Але, якою б чудовою гра не була, звичайно ж, тут не обійшлося вісь без деяких мінусів. Зрозуміло, що сильно щось міняти в грі, яка відноситься до однією з ключових серій Nintendo, занадто великий ризик - численні фанати серії просто не дозволять. Якщо, наприклад, той же Маріо є універсальним і може підійти для самих різних жанрів, то Лінк змушений дотримуватися деяких правил своєї франшизи.
Хорошим прикладом може послужити Небесне місто. Воно велике, і там завжди знайдеться заняття. Але проблема в тому, що "Зельда" - це гра про дослідження підземель, а не про великі міста. Чим більше граєш, тим більше активностей в ньому з'являється. Другорядні завдання зводяться до типового "подай-принеси", що швидко набридає. Хоча, варто віддати належне жителям міста - вони чудово опрацьовані, з цікавими діалогами.
Але з чим явно розробники переборщили, так це з навчанням. Мало не кожну дію нам намагаються розжувати, як школяреві, що перший раз сів за парту. Це швидко починає дратувати. Дуже не вистачає опції або пункту в меню, де можна було б відключити всілякі підказки. Добре хоч, що після першого приземлення під хмари, кількість вставок з навчанням починає спадати і цей елемент стає вже не таким дратівливим.
Що ж можна сказати у підсумку? Skyward Sword вийшла вкрай дивовижною грою з унікальними елементами: управлінням, якого майже ніде немає за межами приставки (і навіть на ній цей елемент мало де має таке опрацювання), нестаріючим графічним стилем, живим світом, що хочеться досліджувати.
Гра вміло жонглює своїми можливостями, пропонуючи різні головоломки, дослідження світу, битви з ворогами і босами, цікаві діалоги - і все до місця і своєчасно. Нечисленні недоліки не можуть зіпсувати усі 70-80 годин занурення в цей чудовий світ, повний пригод. Nintendo в черговий раз показала як треба робити ігри и з душею на всі часи.
- захоплюючий геймплей
- нестаріюча графіка
- живий світ, у який хочеться повертатися
- вкрай зручне та унікальне управління
- цікаві персонажі зі своїми історіями
- дратівливо зроблений елемент навчання
- деяка перенасиченість на пізніх етапах гри
Коментарі