У Killer7 Ви підете в дивне подорож по сюрреалістичному світові, в якому все не те, чим здається, а лихослів'я, секс і ріки крові зустрічаються на кожному кроці. Гра поєднує в собі знайомі ідеї абсолютно оригінальним способом, який не раз поставить Вас в глухий кут.
Killer7 не боїться відрізнятися - вона прагне цього, жадає і досягає унікальності та неповторності, і на тлі схожих між собою ігор відчувається ковтком свіжого повітря. Якби Killer7 була фільмом, то швидше за все артхаусом, не кожному зрозумілим і цікавим, але з тих, що з часом набувають статусу культових. Останнє, втім, чекало і цю гру.
Killer7 являє собою дику суміш тероризму, вірусів, торгівлі людьми, божевілля та іншого. Гра не соромиться відсипати жорстокості - в кат-сценах гинуть невинні жертви, розлітається кров, відрубані частини тіл, голови вибухають ... У кожного персонажа є що сказати, і швидше за все, це щось на рідкість нецензурне.
Гоіті Суда (Goichi Suda), який керував створенням гри, тут відмовився від звичних рішень і правил, яких дотримуються розробники, і поставив геймплей чи не на останнє місце в списку пріоритетів, що часом сильно впадає в очі. Але помітно й те, що всі звільнені зусилля розробники кинули на візуальну частину і історію.
Кількість відсилань абсолютно до всього вражає, і не всі з них однозначні і зрозумілі, що цілком типово для творчості Suda 51. Багато моментів, які в контексті гри не мають ніякого сенсу, раптово розкриваються і розквітають, варто згадати, наприклад, про політичні відносини Японії і США.
Сюжет тут заплутаний, немов в дивному сні, і сповнений дивних відгалужень, але основна сюжетна нитка в тому, що Ви - Харман Сміт, старий чоловік, здатний переносити в реальний світ сім своїх окремих особистостей, кожна з яких володіє своїми унікальними талантами в бою. Саме в честь них і названа гра, і слід зазначити, що всі вони на рідкість яскраві, і якщо деяким іграм нелегко створити одного незвичайного персонажа, тут їх сім. Кожен добре опрацьований і цікавий за своїх причин, і гра за кожного з них, по-справжньому захоплює.
Дія Killer7 відбувається в альтернативній реальності, де спокійний і процвітаючий світ атакують терористи. Основний антагоніст гри - Кун Лан, здатний перетворювати людей на чудовиськ, званих Посмішками Небес, з їх допомогою сіє хаос в США. Посмішки Небес божевільні, невидимі і являють собою справжнісінькі бомби з таймерами, отже впоратися з ними не так легко, а судячи по грі, практично весь світ ними переповнений. Саме тому уряд змушений звернутися до небезпечного синдикату вбивць Killer7, за членів якого Вам і належить грати.
У грі представлено три різних режиму. Перший - це дослідження від третьої особи, і саме на цю частину направлено більшість невдоволень. За незрозумілих причин, повноцінно контролювати персонажа тут не вийде - вони слідують по прокладеним шляхам, що розгалужуються немов рейки. Таке управління примітивне і виразно застаріле, а неможливість досліджувати навколишній світ, викликає тільки засмучення. До того ж кінематографічні зміни кута камери після кожного повороту збивають з пантелику і заважають орієнтуватися в просторі, отже в першу чергу Вам варто звернути увагу на карту і компас, щоб скоріше навчитися розуміти, де знаходиться Ваш персонаж.
У той же час, це дозволило розробникам Grasshopper Manufacture красиво показати цікавий дизайн рівнів, і створити враження впевненості Ваших персонажів. Здається, що вони завжди знають, куди йдуть, навіть якщо Ви самі цього не знаєте.
Гра розчарує, якщо очікувати від неї традиційного управління, але підготовлені гравці швидко зможуть пристосуватися, і навіть оцінити такий підхід до управління. До того ж, його не можна назвати по-справжньому поганим - застарілим, так, але не надмірно складним або незручним. Просто воно настільки відрізняється від норми, що може відлякати прихильників традиційного контролю.
В цьому режимі Вам зустрінуться і головоломки, які обертаються навколо оточень і здібностей вбивць. Вони кидають виклик і дійсно цікаві за рідкісними винятками. Навіть ті деякі нелогічні або неясні, аж до рівня Resident Evil, вписуються в гру саме завдяки своєму дивацтву.
Наступний режим закликає і навіть змушує вивчати і використовувати здібності Ваших персонажів. Наприклад, пробратися через пастку з лазерними променями, ніяк не активувавши її, допоможе Кевін Сміт, здатний ставати невидимим. Виклик тут ще й в тому, щоб правильно вибрати персонажа, якого потрібно використати, що цікаво, захоплююче і викликає почуття задоволення по завершенню.
Божевільний сміх десь далеко означає, що пора перейти в режим від першої особи, в якому обраний вбивця може розстрілювати Посмішки Небес, підриваючи їх на шматочки. Бігати й взагалі рухатися в ньому не вийде - тільки цілитися і стріляти, а у противників є неприємна звичка мчати до Вас, щоб вибухнути, так що влучність тут важлива.
Спочатку Посмішки Небес невидимі, отже Вам доведеться сканувати своє оточення, щоб їх знайти. Після цього гравець може цілитися в окремі частини тіла, відстрілюючи їх, або ж навіть знаходити критичні точки, постріл в які змусить ворога негайно вибухнути. Сповільнюватися або відволікатися в цей момент не варто, адже досить ворогові до Вас підібратися, і він легко завдасть сильної шкоди вибухом.
Супротивники виглядають вельми моторошно, і в режимі гри від першої особи це особливо яскраво відчувається. Але з часом ця частина гри стає досить монотонною, особливо з урахуванням того, що при поверненні в локацію, Вам доведеться зіткнутися з точно тим же набором ворогів, яких Ви вже знищили.
Після смерті ворога, його кров автоматично поглинається двома спеціальними ємностями, розділяючись при цьому на "товсту кров" і "тонку кров". З першої можна зробити спеціальну сироватку, здатну посилювати здібності і покращувати персонажів. Система не надто складна, але зручна, і персонажа можна створювати практично під себе. При переході на новий рівень товста кров втрачається, на відміну від тонкої, а переносити її можна тільки в обмеженій кількості.
Тонку кров можна використовувати відразу, щоб відновити здоров'я вбивці, який сильно постраждав від ворога. Крім того, вона дозволяє гравцеві використовувати особливі рухи і атаки персонажа.
В цілому, геймплей виглядає як відносно простий шутер, і якщо Вас не зачепить історія, візуал і незвичність гри, то вона може призвести не найкраще враження. Скупість Killer7 на сейв-пойнти в цьому плані теж засмучує.
Але якщо віддатися дивному ритму гри, пристосуватися до неї, то цей досвід Ви запам'ятаєте на все життя. Сміливий стильний візуал, неспокійна похмура музика і загальне божевілля сюжету і діалогів зачаровують і створюють відчуття, що насправді це не Ви граєте в гру - вона керує Вами.
Гравцям не варто побоюватися, що пригода закінчиться дуже швидко - досвідчені геймери проведуть за Killer7 близько 15 годин, а деяким доведеться витратити і більше. Протягом усього цього часу відеогра не дозволить Вам розслабитися ні на секунду.
Що стосується саундтрека, то чим довше Ви його слухаєте, тим сильніше їм насолоджуєтеся. Деякі дивні й несподівані композиції стають зрозумілими, коли їх використовують, щоб підкреслити певні теми. Композитор Масафумі Такада (Masafumi Takada) не раз співпрацював з Grasshopper Manufacture, і разом з Дзюн Фукудою (Jun Fukuda) зміг вплести стиль гри в її музику.
Мелодії цільні, атмосферні, і без сумніву, якісні. Саундтрек знаходить ідеальний баланс між спокоєм і зухвалістю, при цьому вписуючись в виразне безумство гри.
Звукові ефекти теж чудові, навіть в тому, що стосується таких простих деталей, як кроків або закриття дверей. Кожен момент опрацьований, адже під час гри Вам постійно доведеться прислухатися до звуків оточення - єдиний спосіб помітити невидимих терористів, це їх дивний моторошний сміх.
Якщо в озвучці не всі імена впізнавані відразу, це ніяк не впливає на її якість, і акторська гра в ній досить міцно тримається на високому рівні. Деякі фрази, втім, починають сильно стомлювати, адже кожен раз, коли комусь із Killer7 вдається влучити в критичну точку ворога, він або вона вимовляє одну і ту ж коронну фразу. З урахуванням кількості противників, це досить швидко набридає.
Актори виявилися здатні передати кожне слово в кат-сценах і навіть самій грі так, що не звернути на це увагу неможливо. Діалоги коливаються між проникливістю і абсурдом, і озвучка ідеально підходить для цього.
Гра була розроблена на движку RenderWare. У 2005 році видана компанією Capcom для GameCube і PlayStation 2, а ось користувачам PC вдалося дочекатися її тільки до 2018 року, від компанії NIS America. До цього часу вона не втратила ні актуальності, ні популярності, обзавівшись культовим статусом і відданою фанбазою.
Killer7 поєднує в собі зухвале, перебільшене насильство, дивну атмосферу, немов у роботах Девіда Лінча (David Lynch) і всі таланти японського гейм-дизайну, використані на повну потужність, створюючи незабутній ефект і породжуючи провокуючий експеримент, якому недосконалості геймплея мало заважають. Зрештою, в неї грають не заради технологічної досконалості: її вибирають за її дивацтво.
Killer7 - не просто гра, а витвір мистецтва, одне з тих, що ставить нові планки для наступних поколінь. Гра ламає звичні шаблони, і кожен, хто зацікавлений в складних і багатошарових творах, або ж в незвичайній стилістиці, повинен спробувати сам скласти про неї враження.
- зводячий з розуму сюжет, який змусить подумати
- чудовий візуальний стиль
- розкішний саундтрек
- хороша озвучка
- іноді насильство і відвертість занадто перебільшені
- спрощений геймплей, який швидко може набриднути
Коментарі