Zero, Project Zero, Fatal Frame - Ви могли чути усі три назви і навіть не знати, що, насправді, вони означають одне і те саме. Для різних регіонів використовувалися різні назви - перша - це Японія, друга - США, а третя застосовувалася для країн Європи. Колись це була серія ігор жанру survival horror, яку багато хто ставив в один ряд з такими відомими франшизами як Resident Evil та Silent Hill. Тільки ось, якщо перша акцентувала увагу на протидії монстрам, а друга показувала себе більше як психологічний хоррор, то Fatal Frame намагається об'єднати в собі обидва елементи. Але все по черзі.
Як я вказував на самому початку, раніше Project Zero виходила під видавництвом Sony, а за розробку відповідала студія Tecmo. Але, до виходу четвертої частини, у студії і видавця щось не заладилося, і перші швидко перейшли до Nintendo. Ось так Fatal Frame 4 стала першою грою в серії, що вийшла ексклюзивно на приставці від творців Super Mario. Окрім Tecmo, у розробці також приймала участь студія Grasshopper Manufacture.
Але гра відома не тільки зміною видавця та ексклюзивністю приставки Nintendo Wii. Це так само перша і єдина частина серії, що не виходила за межами Японії та не мала офіційної локалізації. Здавалося, невже, якщо хочеш пограти, то доведеться вчити ієрогліфи?
А все ж таки ні, умільці приклали руку та всього за пару років переклали гру на англійську мову. Її вчити легше, ніж японську, так що багато людей отримали можливість пройти нову частину. Звісно, не зовсім легально, бо йшлося про фанатський переклад, що не продавався на офіційних дисках. Цікаво і те, що подальше перевидання другої частини, що вийшло так само ексклюзивно на приставці від Nintendo, вже мало локалізацію від розробників та з'явилося за межами Японії. Чому видавець вирішив не випускати цю частину за межами країни вранішнього сонця - не ясно.
До цього всього залишилося лише додати, що Fatal Frame 4 вийшла у світ 31 липня 2008 року. Але вистачить сухих фактів. Поговоримо трохи про історію, яку нам розповідає гра.
У 1970 році, за десять років до початку подій, серійний вбивця викрав п'ятьох дівчат зі своїх кімнат в санаторії на острові Рогецу, на південь від Хонсю. Дівчата були знайдені в підземних тунелях під санаторієм детективом Чишіро Кірісіма, що переслідував маніяка. На жаль, всі п'ятеро забули, що з ними сталося. Особистість викрадача так і залишилася загадкою для поліції.
Два роки потому, на острові Рогецу трапляється невідома катастрофа, через яку багато жителів загинули, а інші безслідно зникли. Пройшло ще вісім років. Двоє з врятованих дівчат загинули при загадкових обставинах. Їх тіла знайшли з обличчями, наповненими страхом та жахом, прямо як у мертвих жителів на тому самому острові. Двоє дівчат, що вижили, Місакі Асо і Мадока Цукіморі, повертаються на Рогецу, щоб дізнатися правду про своє минуле, бо вони зрозуміли, що смерть перших двох дівчат пов'язана з цим. Так само, незважаючи на попередження і заборони своєї матері, третя дівчина, залишилася в живих Рука Міназукі відправляється слідом, щоб знайти Місакі та Мадоку. Ось тільки вони троє ще не знають, що на них чекатиме острів, наповнений духами минулого, які не будуть раді тому, що їх потурбували.
Гра розбита на розділи, яких усього 13. Грати ми будемо за чотирьох героїв - трьох дівчат і того самого детектива, що врятував їх багато років тому. Кожний розділ відбувається зміна іграбельного персонажа, що, періодично, перетинаються один з одним. Вони мають досліджувати давно загублений острів, щоб зрозуміти, що ж тут сталося насправді, куди зникли усі жителі і що за душі тут мешкають. Вся історія буде розповідатися нам у вигляді розкиданих усюди записок, яких тут близько 150. Всі вони повідають про історію, культуру та життя острова, а також глибше розкриють персонажів.
Я не даремно згадав, що четверта частина Project Zero об'єднує в собі елементи, притаманні Resident Evil та Silent Hill. Тут є і елементи виживання, і бої проти монстрів (у PZ це привиди). Багато психологічного підтексту. Атмосфера, що давить, коли не знаєш, ховається дух за рогом, за дверима, або навіть за стіною, адже вороги в цій грі вміють проходити крізь них.
Протягом сюжету, герої знаходять головну фішку усієї серії - камеру-обскура. Це і є наша єдина зброя проти ворожих духів. Принцип її дії простий - наводимось на ворога та клацаємо. Залежно від виду плівки, привид отримує деяку кількість шкоди - від мінімального до фатального. Плівку ми можемо купувати на точках збереження за бали, які так само можна знаходити, досліджуючи локації, або перемагаючи привидів. Ще в такій крамниці можна придбати лікувальні предмети, що набагато полегшує проходження, бо балів завжди буде досить навіть для гравців-казуалів.
Якщо дівчата використовують камеру для протистояння духам, то у детектива є дещо інше - так званий спіритичний ліхтар. Його принцип дії не сильно відрізняється від камери - так само наводимо і наносимо шкоду ворогам. Відмінність у наборі сили - якщо камера набирає її при тривалому фокусуванні на привиді, то ліхтар заряджається від утримання кнопки атаки без необхідності тримання прицілу на ворозі (чим довше тиснемо, тим більше шкоди нанесемо). Завдяки більшому радіусу ураження, цілитися ліхтарем набагато легше, ніж камерою.
Камеру так само можна використовувати для опціонального сайд-квесту. У грі є фотоальбом, куди заносяться фотографії знятих привидів. Всього можна зустріти близько двохсот і це буде гарним додатковим іспитом для любителів проходити ігри на 100%. Деякі духи не ворожі до головних героїв і їх потрібно буде пошукати для альбому. Ситуацію ускладнює те, що ці духи можуть досить швидко зникнути і Ви не встигнете зробити фотографію.
Також для проходження гри на максимум, по всіх локаціях потрібно шукати розкиданих ляльок. Всього їх 79 штук і деякі дуже добре заховані. Їх пошук стане гарним випробуванням для тих, хто не мчить до фіналу, а досліджує кожен закуток.
Від минулих частин Fatal Frame 4 відрізняється ще розташуванням камери (раніше вона була фіксована, як в перших частинах Resident Evil, зараз камера розташована за спиною керованих персонажів). По суті, ми маємо гру від третьої особи при досліджуванні локацій і гру від першої особи при використанні камери-обскура. У цьому ж криються тонкощі управління. Як Ви напевно знаєте, Nintendo Wii використовує управління рухом за допомогою власного контролера - Wiimote. Пересування в грі трохи більш традиційне - стіком на "нунчаці", а управління променем ліхтаря і камерою відбувається за допомогою акселерометра, вбудованого у "віімоут", так що для наведення потрібно крутити ним, нахиляючи в різні боки. Чи зручно це? Дискусійно. З одного боку, прицілювання на повільних ворогів не викликає проблем. Але ось на швидких духів вже можуть виникнути проблеми через неадекватність реагування камери на управління гравця. Видно, розробники самі розуміли, що управління може викликати певний дискомфорт у гравців, але видавець наполіг на використанні можливостей приставки, тому Tecmo додали автоприцілювання. Якщо навести камеру і затиснути кнопку Z на "нунчаці", вона зафіксується на недрузі. Таке нововведення дозволяє частково подолати проблеми управління, але в той же час сильно спрощує бойову систему. Не дарма багато фанатів називали Fatal Frame 4 найлегшою частиною в серії на момент релізу гри.
Духи діляться на звичайних та особливих. Під особливими маються на увазі привиди з різними звичками (швидкі, повзучі і т. д.) і колекційні. Останні не ворожі до гравця і потрібні для збору фотоальбому. Є так само і боси, до яких вже треба шукати підхід. Різноманітність ворогів нудьгувати точно не дасть!
Про графіку - гра виглядає дуже добре за мірками Nintendo Wii, хоч, за технічними характеристиками, недалеко пішла від попередниці. Звичайно, графічна складова багато в чому наближена до третьої частини, але навколишній світ, персонажі, духи - все це виглядає набагато краще. Атмосфера - так само одна з особливостей всієї серії Fatal Frame. Блукання коридорами, наповненими різними елементами (картинками, масками), не дає розслабитися ні на секунду і викликає почуття дискомфорту. Бажання втекти і сховатися виникає у гравця зі зростаючою силою. Видно, що грою займалися майстри своєї справи. Японці завжди зналися на жахах.
Атмосферу доповнює і музичний супровід. В Project Zero 4 практично немає музики в звичайному розумінні - саундтрек більшою мірою складається із звуків і ембієнту. Скрипи дверей, кроки, завивання вітру, уривки розмов, крики духів - все це поєднується в одне ціле. Те, що потрібно для гри, яка повинна тримати гравця в напрузі до самого кінця. І який Fatal Frame може обійтися без співачки Цукіко Амано, яка стала обов'язковим аспектом кожної частини. Вона виконала дві пісні для фіналів гри - "Zero no Chouritsu" і "NOISE".
До речі, про фінали. Всього в грі їх два. На жаль, отримати другий можна тільки при повторному проходженні гри на вищому рівні складності. Втім, так було у всіх частинах серії. Так само, крім другого фіналу, після проходження нам відкриваються нові лінзи для камери, інший одяг для персонажів (в Японії люблять додавати відверті наряди), а також режим челенджу. Все це дозволяє урізноманітнити повторне проходження, особливо на високому рівні складності.
Що ж можна сказати в підсумку? Fatal Frame: Mask of the Lunar Eclipse дійсно вдихнув нове життя в серію. Історія, що тримає до самого кінця, напружена атмосфера, цікавий геймплей - все це робить гру гідним представником жанру survival horror. Звичайно, переїзд на нову платформу не обійшовся без деяких проблем, але це не заважає насолоджуватися Fatal Frame 4 аж до останнього кадру. А реіграбельність дозволяє провести за грою не один вечір, враховуючи, що одне проходження займає в середньому 15 годин.
- атмосфера
- цікавий сюжет
- мотивація до дослідження навколишнього світу
- приємна графіка
- прекрасний звуковий супровід
- золота середина в тривалості (гра не встигає набриднути і не створює відчуття надлишку)
- реіграбельність
- управління на Wiimote вийшло кривим
- ексклюзивність для країни вранішнього сонця (нівелюється фанатським перекладом)
- занадто проста бойова система без можливості виключення автонаведення
Коментарі