Почати огляд варто перш за все зі згадки студії французьких розробників Asobo Studio, яка до виходу A Plague Tale не була помітною для геймерів. Перша її поява, що дійсно запам'ятовується, припала на 2009 рік (при цьому сама студія працює з 2002), коли була створена автомобільна гонка Fuel, що славилася величезним світом для божевільної їзди. Після цього ніяких грандіозних проектів розробникам не траплялося, хоча багато хто, і я в тому числі, грали в дитинстві в їх Диснеївські іграшки - Рататуй, Тачки, Суперсімейку, Вгору! та Історію іграшок.
І тим не менше, це були спільні проекти Asobo Studio, в яких вони займалися лише реалізацією. Саме A Plague Tale: Innocence стала першим самостійним проектом студії, до того ж дуже гідним, в якому брала участь і Focus Home Interactive. Дата виходу відеоігри припадає на травень 2019 року, і вона вже встигла полюбитися багатьом завдяки своїй доброті і щирості на тлі жахливих подій Франції. Гра відразу ж з'явилася в доступі для PlayStation 4, Xbox One і ПК.
Історія розгортається в середині 14-го століття в Королівстві Франції, де Аміція з маленьким братом Хьюго спокійно собі поживає в величезному родовому маєтку, при цьому не знаючи один одного. Дівчинка любила прогулятися серед яблунь, кидаючи гальку з саморобної рогатки. І тут в один прекрасний день до них навідується представник Інквізиції, щоб забрати Хьюго. Справа в тому, що хлопчик хворий на рідкісне невиліковне захворювання, яке Інквізиція має намір дослідити й використовувати в своїх цілях. Вони ніяк не очікували, що сім'я Аміції піде проти них, давши можливість дітям втекти у пошуці порятунку.
На кожному кроці цього реалістичного (принаймні у першій половині) horror / action усвідомлюєш, яка тонка межа витримана в грі між невинністю і нікчемністю, яка відображається в дітях і дорослих, що зустрічаються їм. Куди б герої не попрямували, всюди на них чекала зрада, хоча спочатку дорослі люди зустрічали їх доброзичливо і навіть радо. Без явного голосу розуму діти б не вижили, і тієї самою мудрістю в їх парі стала Аміція. Хьюго в свою чергу не особливо усвідомлює масштабів проблеми, але додає жахам Франції чистої дитячої невинності.
Основа сюжету гри - як в екстремальних умовах, де події змінюють одна одну з неймовірною швидкістю, двом юним душам, які раніше не були знайомі, знайти довіру один до одного і при цьому залишитися в живих. Ці моменти відображаються в кожній з 17 ігрових глав, в яких Аміція приймає рішення, а Хьюго залишається довіритися їй, йдучи рука об руку. Без брата Аміція могла б рухатися швидше, при цьому геймплей дозволяє відпустити його. Але тоді брата швидко зловлять солдати, і на цьому гра закінчується майже відразу ж.
Необхідність відпустити Хьюго у Вас буде, але лише для вирішення деяких головоломок. Якщо так подумати, кожна локація, бос і окремі квести - це маленькі головоломки, які дітям потрібно вирішувати і окремо, і вдвох. Для гравця вони не будуть надто складними, так як я і сама не люблю велику кількість головоломок в іграх. Проте, все, що вам потрібно, - уважність і знання базової ігрової механіки, якої в A Plague Tale: Innocence самий мінімум.
В яких завданнях може бути самостійно задіяний Хьюго: якщо потрібно залізти у віконця для відкриття замкнених дверей, проходження в маленькі щілини, в які старша сестра по габаритам влізти вже ніяк не зможе. На цьому його самостійність і закінчується (у першій половині гри), в інших випадках брат з сестрою діють спільно.
Мене часом дуже дратувала ця безпорадність брата, особливо у випадках, коли потрібно терміново тікати від солдатів Інквізиції, а через нього не вийде зробити швидких дій. Проте, через акцент на сюжеті, а не на опрацьованому ігровому процесі, швидко звикаєш до таких складнощів і намагаєшся якось адаптуватися.
Одна з найкращих особливостей відеоігри A Plague Tale - її світ, який виглядає набагато злішим і небезпечнішим, ніж є насправді. Хоча по спині бувало пробігали мурахи через деякі моменти та атмосфери окремих локацій. Я розумію, що гру не просто так нарекли "невинністю Чуми" (через Хьюго, наприклад), але іноді доброта та щирість меркнули на тлі жахливих полчищ щурів і моторошних Інквізиторів.
Атмосферу зовсім не назвеш райдужною: час від часу Ви будете натикатися на величезні поховання померлих від Чуми людей, іноді навіть доведеться проходити повз них. Частенько будете тікати від "добрих" людей, жадаючих в кінцевому рахунку на вбивство Аміції, Хьюго та їх нечисленних союзників. Все це відбувається на тлі похмурих будинків, темних лісів і порожніх замків, одиноких сіл та страховидл Інквізиції.
Спочатку здається, що розробники створили великий відкритий світ, який доведеться досліджувати і шукати самостійно завдання. Але ні, все набагато простіше. У діалогах і підказках на екрані відображено лінійне проходження, покликане все спростити і звести до мінімуму ходіння навкруги, щоб не йти далеко від головного сюжету. Мене це не влаштовувало, адже не кожен день випадає шанс пройтися вулицями Франції, хоч і чумної. Зрозуміло, що таким чином розробники намагаються убезпечити дітей і психіку гравця, але хочеться заглибитися в атмосферу ще більше.
Знаєте, що вразило? Детальне опрацювання кожної локації. Жодна не схожа на іншу як за атмосферою, так і декораціями. Хоча в історії спостерігається багато фантастичних вставок, друга половина гри взагалі майже суцільна фантастика, фон допомагає все ж закріпити задумку - реальну французьку Чуму. Американські гірки в стосунках брата і сестри - дороговказ, який лише поглиблює для більшої переконливості створений розробниками світ.
A Plague Tale: Innocence відмінно змішали сюжет з прихованим ігровим процесом, який практично не відчувається на протязі всіх 15-ти годин гри (так, її можна ось так швидко пройти). Адже як зазвичай звикли: діалог, після якого потрібно трохи побігати і почати бійку. Тут же бійок як таких немає, але кожне використання Аміції пращі, stealth і спроби сховатися ідеально вписані в сюжетні дії, що дозволяє вже через пару годин гри робити все механічно і не особливо відволікатися на непотрібні рухи тіла.
Дітям доведеться стикатися з безліччю солдатів, яких через нерівні сили не вийде ось так просто нейтралізувати або вбити. Доведеться постійно йти на хитрість, підшукуючи потрібні предмети, відволікаючи їх камінням або ж просто в критичний момент вбити солдата галькою з пращі. Каменюки можна також кидати в вогонь, в металеві, дерев'яні та глиняні предмети. В такому випадку ви оберете самий "тихий" спосіб сховатися з виду і непомітно прослизнути повз охорону.
У грі присутня система виявлення: чим більше обізнаний представник Інквізиції про Вашу присутність, тим яскравішим буде індикатор над його головою. При цьому він буде змінюватися тільки з Вашої вини. Я жодного разу не помічала, щоб індикатор сам по собі починав горіти, особливо якщо б варті раптом спало на думку перевірити Ваше тимчасове укриття. Ви самі обираєте свій шлях - вбити, відвернути погляд або втекти. Але тихий і непомітний спосіб - найвірніший, на мій погляд, до того ж охоронці часом занадто швидко наближаються, щоб Ви встигли зробити хоч якийсь вибір.
Не забувайте і про те, що Інквізитори відмінно захищені, так що іноді їх дуже важко прибрати. Наприклад, часто будуть зустрічатися солдати у серйозних шоломах. Але і Аміція не промах: замість звичайних каменів, з часом, прокачавши навик алхімії, вона зможе кидати кислоту, яка змусить охорону негайно зняти броню. І тоді кидайтеся камінням, скільки забажаєте.
До кінця історії все ж доведеться йти від прихованості і час від часу напружено битися, але в більшості випадків на Вас чекають головоломки і пошуки предметів для відвернення. У грі не так важливі прокачані рефлекси і швидке прийняття рішень, як уважність і здатність критично мислити.
Ще один цікавий момент - групи солдатів. Вже їх-то Аміція з Хьюго точно не зможуть вирубати разом. До того ж вбивство одного легко привертає увагу інших. Якщо ж Ви навпаки хочете отримати побільше адреналіну, запасіться терпінням і дочекайтеся кількох останніх глав - в них зібрано найгарячіше й найцікавіше.
Босів теж буде вдосталь з одним лише "але" - присутність вже таких знайомих головоломок. Але не турбуйтеся, їх небагато, до того ж вони примітивні, наприклад, спробувати скинути на боса люстру. При цьому вони будуть рухатися повільно, даючи час подумати і швидко озирнутися. Єдиним винятком стане фінальний бос, який точно змусить понервувати. Можу навіть відкрито заявити, що він - один з моїх найулюбленіших серед інших ігор. Більше не скажу, бо будуть спойлери.
Щури - окрема тема для розмови, так як цей елемент в грі мене дуже вразив. Не впевнена, що під час Чуми їх було ну настільки багато, проте орди паразитів задають потрібний тон всьому сюжету. Їх повно в кожному районі, деколи через них навіть складно зробити крок в будь-яку сторону. Досить часто через необережність я відсувала Аміцію злегка назад, і кожен раз здригалася, коли її за пару секунд з'їдали полчища щурів. Повірте, Ви не зможете на це спокійно дивитися навіть після десятого разу.
Але все ж у мерзенних щурів з голодними блискучими очима є свої плюси. Перший з них - гризунам все одно, кого їсти. Саме тому постійно шукайте джерела світла, будь-то ліхтар або факел, і прибирайте світло з супротивників, щоб щури в темряві змогли спокійно і швидко їх прибрати. Тут випливає і наступний плюс - якщо з Вами завжди є факел або Ви встигаєте запалити жаровню для створення маленького безпечного острівця навколо неї, то боятися нічого.
У Аміції буде одна чудова властивість, яке буде допомагати в проходженні - можливість отримувати нові навички і розвивати вже отримані здібності. Наприклад, з часом Ви зможете створювати вільні від щурів майданчики, запалюючи ліхтарі або ями, або ж гасити їх, щоб солдатам, які є поруч, швидко настав кінець. Я обожнювала застосовувати таку здатність: Аміція привертає увагу щурів до одної потрібної точки, в якій може перебувати група солдатів. Думаю, і без того ясно, що після цього з ними відбувалося.
Крім того, з'явиться можливість покращувати спорядження на спеціальних верстатах, при цьому матеріалів для крафта величезна кількість на кожній локації. За все проходження я жодного разу не задумалася про те, що мені чогось не вистачає. Навпаки, все постійно було в надлишку. Крафт і розвиток умінь не займає багато часу, але істотно полегшує всю гру.
Тікаючи від солдатів Інквізиції і переходячи з локації на локацію в пошуках нічлігу, Аміція з молодшим братом зустрічають на своєму шляху дітей різної масті. Вони завжди намагаються допомогти в проходженні головоломок і перебіганнях повз солдат. Додатковому геймплею компаньйони не сприяють, але роблять сюжет глибшим і більш насиченим.
A Plague Tale: Innocence - по-справжньому зворушлива історія про двох дітей, які намагаються знайти своє місце в цьому великому, жорстокому і часом кровожерливому світі. Історія дійсно заворожує, але все ж не вистачало простору для досліджень і хоч якихось своїх рішень.
- покращення взаємин між головними героями
- продуманий левелдизайн
- глибокий та зворушливий сюжет
- ретельне опрацювання деталей і атмосфери
- поступовий відхід від реальності у вигадку
- перебір зі стелс
- перегин з орієнтованістю на сюжет
- надлишок головоломок
- простенький геймплей
Коментарі