Devil May Cry (Диявол Може Плакати) - відома серія японських ігор в жанрі hack and slash, розроблена компанією Capcom. Перша частина серії замислювалася як продовження Resident Evil, але в кінцевому підсумку переросла в абсолютно новий проект. Ігровий процес заснований екшені і різного ступеня складності головоломках.
У Devil May Cry 2, другій частини серії, кожен виправлений недолік оригінальної частини супроводжується новим недоліком. Перша Devil May Cry була чудовою грою, і друга частина виразно намагалася поліпшити уже відмінну гру, але в підсумку вона забула про все те, що зробило першу частину такою чудовою відеогрою. Майже кожне поліпшення в цій частині несе за собою негативні наслідки. Наприклад, локації стали набагато більшими, але їм не вистачає детальності і індивідуальності локацій першої DMC. У цій частині головний герой Данте обзавівся новими і безперечно стильними рухами, але всі вони здебільшого марні. Також в цій частині Capcom додала ще одного іграбельного персонажа на ім'я Люсія. Але рівні, в яких Вам доведеться грати за неї, майже ідентичні рівням за участю Данте, а іноді навіть коротше.
Одним з найбільших недоліків Devil May Cry 2 є її персонажі. Той веселун Данте, з яким ми познайомилися в першій частині і який знущався над усіма своїми супротивниками, тут абсолютно позбавлений своєї колишньої харизми. Протягом майже всієї гри, син легендарного воїна Спарди є лише тінню колишнього себе. У другого протагоніста, Люсії, так мало екранного часу, що Ви насправді так і не дізнаєтеся, що вона за персонаж. Більшість її кат-сцен розповідають про її минуле, а її передісторія настільки нецікава і банальна, що Вам буде складно по-справжньому перейнятися цим персонажем. Час від часу, сюжетні лінії Данте і Люсії перетинаються, тому що вони обидва розшукують одну й ту ж саму реліквію, якою володіє людина на ім'я Аріус. Природно, Аріусу ця реліквія необхідна для отримання контролю над світом.
Хоча, сюжетні лінії двох персонажів мають свої відмінності, в плані геймплея Данте і Люсія - це два ідентичних персонажа. Єдина відмінність в тому, що Данте сильний, але повільний, а Люсія - слабка, але швидка. Обидва персонажа використовують однакові повітряні і далекі атаки, тільки Данте пускає в хід вогнепальну зброю, а Люсія покладається на метальні ножі. У ближньому бою Данте завдає удари своїм знаменитим Ребелліоном, а Люсія бореться за допомогою пари маленьких мечів. Також обидва протагоніста можуть використовувати форму демона, що дає їм додаткові можливості (наприклад, політ), нові атаки і відновлює їх ХР. Використовуючи повний арсенал атак обох героїв, Ви зможете пройти обидва диска Devil May Cry 2 за чотири чи п'ять годин. Вам не потрібно виконувати особливо складні атаки, адже Ваш рейтинг стилю майже ніяк не впливає на Ваше проходження гри. Більшість боїв в грі (особливо битви з босами) не завдадуть Вам великих проблем, і виграти в бою Ви можете, просто використовуючи базові навички героїв. Звичайно, виконувати круті комбінації дуже весело, але це досить швидко набридає. Набагато більш ефективно просто стояти далеко від ворога і покладатися на далекі атаки.
Додаткова зброя, яку Ви будете знаходити в міру Вашого просування в грі, теж не вражає. По ходу гри Данте може отримати ракетну установку і дробовик, а Люсія може обзавестися арбалетом і бомбами. Єдиним гідним доповненням є ракетна установка Данте, яку дуже весело використовувати. У всьому іншому, основна зброя персонажів така потужна і ефективна проти всіх супротивників, що Ви не будете використовувати що-небудь інше. Система сфер буде знайома фанатам першій частині серії "Диявол Може Плакати". Перемагаючи ворогів, Ви отримуєте червоні кулі, які можна використовувати для прокачування навичок героїв, поліпшення зброї далекого або ближнього бою і покупки предметів, які підвищують Ваші характеристики (шкалу здоров'я і шкалу форми диявола).
Ще один предмет, який міг потенційно стати корисним, це амулет. В деякі моменти гри Данте і Люсія знаходять маленькі осколки, які можна помістити в амулет. Кожен осколок дає Вам різні навички, такі як швидка регенерація і стихійні атаки. Амулет розділений на дев'ять частин, але не всі навички є насправді корисними. Варто відзначити, що Ви можете пройти всю гру, навіть не знаючи про існування цього амулета.
Оточення в DMC2 не таке красиве як в оригіналі. У першому Devil May Cry були маленькі кімнати, через що Вам доводилося боротися зі своїми супротивниками. У другій частині, рівні настільки просторі, що Ви можете просто втекти від своїх ворогів. Також є кілька рівнів, де все, що Вам потрібно робити - це просто бігти, щоб дістатися до яких-небудь дверей. І на таких рівнях Вам не зустрінеться ні один ворог.
Можливо, найбільшим недоліком рівнів Devil May Cry 2 є те, що в них немає креативності. Ви побачите промисловий комплекс і побуваєте в хмарочосі. Самі по собі локації непогані, але їм не вистачає тієї готичної атмосфери, яка вразила всіх в першому DMC.
Величезні розміри локацій також призводять до низької деталізації. Замість красивих і детальних дизайнів першої гри, на заміну прийшли прості прямокутні конструкції і повторювані текстури. Моделі головних персонажів (Данте, Люсії і Аріуса) виглядають дуже добре і анімовані вони теж гідно. Перший Devil May Cry вражав плавністю рухів персонажів, але в цій частині герої рухаються ще реалістичніше. Також варто похвалити і різноманітність ворогів - в Devil May Cry 2 набагато більше видів супротивників, ніж було в оригіналі.
На жаль, під час ігрового процесу, Ви рідко зможете розглянути персонажів з близької відстані, тому що камера в цій частині була відсунута назад. Очевидно, що Capcom намагалися виправити проблеми з камерою минулої частини, хоча їм це не особливо вдалося. Велика частина ворогів все ще знаходяться поза полем зору, а іноді Ви навіть не бачите платформу, на яку героям потрібно застрибнути.
Що стосується звукового супроводу, то тут Devil May Cry 2 дуже схожа на оригінал. Ваш ігровий процес будуть супроводжувати важкі рок-треки, змішані з ембієнтом і оркестровим саундтреком готичного типу. Озвучування ж в грі, якщо чесно, залишає бажати кращого.
В 2018 году игра получила переиздание и вместе с первой Devil May Cry и Devil May Cry 3, вошла в пакет Devil May Cry HD Collection. На самом деле, HD Collection не является полноценным переизданием, ведь разработчики из Capcom просто портировали ремастер тех же игр для Xbox 360 и PlayStation 3, а также РС, растянули картинку до 1080p и увеличили частоту кадров до шестидесяти.
Гра отримала перевидання і разом з першою Devil May Cry і Devil May Cry 3, увійшла в пакет Devil May Cry HD Collection. Насправді, HD Collection не є повноцінним перевиданням, адже розробники з Capcom просто портували ремастери тих же ігор для PlayStation 3, PlayStation 4, Xbox 360, Xbox One, а також РС, розтягнули картинку до 720p / 1080p і збільшили частоту кадрів до шістдесяти.
Загалом, Devil May Cry 2 - це велике розчарування і величезний крок назад після відмінної першої частини. У героїв є цікавий набір рухів, але для перемоги над ворогами вони абсолютно не потрібні. Візуальні аспекти гри теж особливо не вражають. У грі є декілька приємних доповнень, таких як альтернативні костюми для Данте і Люсії і режим Dante Must Die. І хоча складний режим дійсно важкий навіть для самих майстерних геймерів, на жаль, всі ці нововведення не варті того, щоб перепроходити гру. Проте ознайомитися з даними творінням всім любителям hack and slash і шанувальникам Данте все ж варто.
- великий набір рухів для обох персонажів
- персонажі рухаються плавно і реалістично
- проблеми з камерою, які так і залишилися не вирішеними з часів першої частини
- занадто легкі боси, яких можна перемогти, використовуючи тільки стандартні атаки
- більшість додаткової зброї абсолютно не потрібна
- графіка і дизайн рівнів не такі хороші, як у першій частині
Коментарі